За допомогою сили тертя із каміння можна добути вогонь, за допомогою сили волі можна кинути курити, за допомогою сили думки можна змусити когось робити те, що потрібно тобі.... А от сила впертості дозволяє добитись усього вищепереліченого. Я таки впертюча :-) і наразі то добре. І я не хочу, щоб за мою роботу приймав нагороди хтось інший. І я не хочу виправляти чужі помилки. Я робитиму СВОЮ роботу!!
У мене зносилась маска із усмішкою і вичерпався запас позитиву.... Біда :-(
То був перший наразі понеділок у цьому тижні! Ромчики, з святом вас ;-)
Проблема вибору... 5 років навчання на факультеті економіки зробили цю фразу буденною і звичною... Обмеженість ресурсів породжує проблему вибору. І коли ресурси і справді обмежені, то й вибір робити якось легше. Збільшення варіантів породжує зменшення ймовірності правильного вибіру.
Важко, якщо твій вибір впливає на долю близьких чи просто оточуючих... Відповідати за життя іншої людини згодиться мало хто. Треба враховувати величину власного егоїзму, особисті пріоритети, бажання та важливість даної персони в житті вибираючого (того, кому треба зробити вибір). Рішення треба приймати в момент поступлення пропозиції. Можна місяцями чи навіть роками думати і не дійти до єдиноправильного висновку. Правильний вибір можна зробити через мінімальний проміжок часу, не розтягуючи процес обдумування, який в свою чергу лише спричиняє порушення нервової системи, недоспані ночі, незадоволення існуючим становищем. Тут - або щось робиш, або далі пливеш за течією. І треба мати холодну кров і розсудливий розум, щоб повідомити про вирішене....
Не варто чекати від людей того, що їм не властиве. З одного боку не ідеалізувати людей, а з іншого - не недооцінювати - ось мистецтво комфортного проживання в соціумі.(c) Саша Кольцова
Випав сніг. Перший сніг. Вчора зранку аж забулась як спросоння глянула у вікно... Судячи із френд-стрічки і не тільки - сніг є не лише у моєму місті... Запахло лижами. Для когось. Мабуть :-) А мені згадалась зима, і осінь, і весна. Нижче пару фоток для ясності :-)
Останній промінь землю цілував І підіймали сутінки вітрила Листопад землю золотом вкривав А їй любов подарувала крила
Після такої п'ятниці в голову лізе думка - як вчасно підвалили вихідні... Вчасно і вдало завершений робочий тиждень тягне за собою сподівання на приємні вихідні... або ж просто кліпає заспаними очима радість - нарешті можна до обіду просто повалятись в ліжку... Тиждень був настільки насичем... ніби цілий місяць пройшов... Розширюю горизонти, влізаю в нові сфери і наштовхуюсь на нові пригоди... :-) В душі залишилось тихе задоволення, що зветься ЩАСТЯ :-)
Так!!! Галицький бал побачив і мене :-) А я побачила, що молодь ВМІЄ ТАНЦЮВАТИ!!!! Танцювати вальс, мазурку, фокстрот, танго..... Побачила наяву лисину Ями, танго у його виконанні і його ж зіркову хворобу. Показ хутра, весільних суконь, танці у виконанні професіоналів і просто любителів, шампанське, вальс, оркестр, майстер-класи від профі....Так, це свято було варте витрачених грошей-часу-нервів...
Отутє фотографії, а отут все описано трохи прозаїчніше :-) я навіть інтерв*ю для преси давала :-)
В моєму місті оселилась Англія. З її сірим туманним настроєм... Романтики в тому тумані не багато, ібо волосся моє від вологості крутиться і ніяке вирівнювання не помагає і я стаю схожа на барашека... :-( і від сирого повітря швидше мерзнуть пальці і розмерзає ніс... І червоних автобусів на два поверхи у нас нема - у нас є жовті (як осіннє листя :-)) А місто стало стриманішим - англініїзувалось чи шо....
А все ж - два вечори прогулянок в тумані - приємність і теплий спогад :-)
17 листопада - Галицький бал. Хочу. .... А він сказав - поїхали :-)
П.С. - На моє ліжко (і на мене, відповідно) з вікна посміхається повний місяць... Як гадаєте - маю шанси стати вовкулакою?
А буває насправді по-різному... Можна довгі кілометри йти поруч із мрією паралельними стежками, а можна всю енергетику свого мозку направляти на на стрілочника і той врешті перетне колії... можна видавати бажане за дійсне, а можна отримувати тонни задоволення від реальності... Можна блукати у спогадах, або ж безупину вигадувати нові мрії, напружувати свідомість нескінченними думками про складність буття і необхідність існування... а можна просто ЖИТИ!!! Хтось обовязково виправдає твої сподівання!!! А зорі можна побачити навіть у болоті! :-)
П.С. - якшо в лісі нема грибів, звідки вони на базарі беруться????
Є:а)ціла купа думок, яку уже давно варто розгребсти і хоча б попробувати розставити по поличках - вийшли б непогані історії... можливо;
б)купа часу (весь вечір після роботи.... за винятком "побачень" із стоматологом і танців з Павлом);
в)бажання творити добрі діла!!! г)бажання удосконалити розмовну англійську, вивчити можливості фотошопу, пошити нарешті спідницю..... і просто величезне бажання КІПІШУ!!!!
Бракує:а) сили змусити себе ввечері погортати/пригадати англійську, відкрити фотошопні книжки і хоча б переглянути... б)терпіння для розгрібання думок і складання речень... в) БРАКУЄ КІПІШУ і АДРЕНАЛІНУ!і г)потрібні ефективні методи/поради боротьби з лінню!!!!!!
А тепер ПееСи і смайли: 1. Я таки обожнюю свого стоматолога :-)2. Ціную знайомство з Денисом і Костьою. Чекаю наступного відрядження (в шість біля "бому" ;-)) 3. Почула в новинах репліку про жіночку, яка в однокімнатній квартирі із сотнею котів живе.... Мда, мої 18 поверхом нище, то ще рай... Все пізнається в порівнянні. Щиро співчуваю сусідам :-( 4. Сьогодні на диво наповнені простори аськи :-)
Потаємне бажання: потрапити на виставу Волинського театру у Львові (на цих вихідних) і подарувати Дмитру Мельничуку квіти...
Нарешті я знайшла його!!!! Відчула цей ритм, вловила потрібний темп і вхопила свою дозу адреналіну.... Він такий... такий як мені треба. такий, як я люблю, такий, яким я живу... Ча-ча-ча - це танець мого тіла! Це ритм мого серця (120 ударів)! Це настрій мого життя! Все життя мріяла про танго, а виявилось, що моє - ЧА-ЧА-ЧА... Варто було зробити кілька кроків і все - я в полоні цього танцю назавжди!
Это яркие, нахальные, страстные и чёткие движения в игривом и немного хулиганском настроении, создающие ощущение лёгкого флирта.(с) Таке воно - моє життя - вічний флірт, хуліганська пристрасть і трохи нахабства!!!
Я відчула цей танець уже з першого кроку. Я закохалась в нього з першого звуку... Я просто зрозуміла, що це мій світ!!!
Если румба - соблазнение и переживание, то ча-ча-ча - это уже сами оргии.(с) Танець ча-ча-ча радше схожий на ексцентричного підлітка, неслухняного й вередливого. (с) А ще про нього кажуть - «танец кокеток». :-)
... Пані я віддам вам тіло, ви його візьмете сміло, сміло. Перед тим сказати мушу - не чіпайте мою душу!!! (с) Мері
А я візьму все! Мені потрібне і тіло, і душа, і все що можна додати в цей пакунок... Все що поміститься у величезну бандероль мого майбутнього... Я візьму все без залишків, без решти... таке собі безвідходне споживання ТЕБЕ... Пов*яжу величезний бант на пакунок свого щастя і залишу його у вічності мого особистого існування... мого існування з тобою... Я проковтну ТЕБЕ всього, ретельно пережовуючи і насолоджуючись кожною краплинкою твоєї мрії, кожною іскрою твого бажання, кожним порогом твого життя!.. Кожним подихом тіла і кожним зітханням душі... Тобою... Бо я кохаю ТЕБЕ! Бо ТИ потрібен мені весь! ТИ потрібен мені зараз! ТИ потрібен мені назавжди!
Если ты мне скажешь, я вернусь отнажды дождиком нежданным, желтою листвой. Если ты мне скажеш хоть полслова даже, я вернусь ... в самый празник твой (с) Любе...
...тіки дує трохи з того вікна... і мерзне ніс... і руки...
Ну от... три тижні мого одиноко-самостійного життя закінчились... якось так швидко... я тільки в смак "домашньої" свободи увійшла. Зато тепер може хоч істи нормально буду, а то лінь+відсутність часу спонукають до невимушеної дієти. Правда, пять років життя в гуртожитку - то таки "школа виживання" - вчора брату за 15 хвилин вечерю приготувала (вирішив з Дрогобича до мене на вечерю в Долину заїхати :-)) Поїв, і додому ... Давненько вже ми вечори за чаєм не проводили... час тікає кудись і розводить людей... чи, може, то ми самі піддаємось змінам? ...
Третій день підряд зустрічаю Павла на коридорі з системником під рукою. Складається враження як гляну, шо той системник як моя сумочка. Хоча - вага моєї сумки то річ відносна :-)Так він якось легенько ті системники носить...
В житті період Володимирів і Оксан почався. Так уже їх багато довкола розвелось...
"...день як день - липень-листопад-квітень за вікном. кожен з нас її мішень. ніч як ніч - в темряві вогонь світить.... Сіре місто - вранці тісто, ввечері погони. Поїзд дальше не їде - звільніть, будь ласка, вагони..." (с)
A**l (18:33:19 17/09/2008) йой дівко! знаєш в чому твоя біда? в прямолінійності і докулупуванні до дрібничок! вот! хлопи того не люблять! вони з тими з ким їм легко! а чим більше їх напрягати-тим більше вони починають напрягати свої мізки-тим гірше,бо коли вони думають -то ніяки лямури їм не в голові! то однофункційні машини: або думають,або лямурять.
A**l (18:34:24 17/09/2008) то лікарське заключення!
Автор просила посилатись на неї отак - просто і скромно: супергеніальнавсечудовОлесяпрекрасна
Жахливий дизайн!!!!! Весь вечір промучилась - толку ніякого!!!! На ниньки - досить. Іду спати. Завтра продовжу пошук хороших картинок! Приємних мені снів!
Таке собі післяслово: ше трошки попрацювала і ... дизайн вийшов тепленький :-) мені подобається...майже. serbun, з мене ящик пива, якшо намалюєш мені цікаву осінню шапку (блогову шапку ;-)) ...
"Невозможно - это всего лишь громкое слово, за которым прячутся маленькие люди. ИМ проще жить в привычном мире, чем найти в себе силы его изменить. Невозможно - это не факт. Это только мнение. Невозможно - не приговор. Это вызов. Невозможно - это шанс проверить себя. Невозможно - это не навсегда. Невозможное возможно" (с)
... Сама собі дивуюсь як мені вдається знаходити отакенну купу фактів і складати їх в логічний ланцюжок... Потім дивовижно заповнюються білі плями історії - все стає по своїх місцях... І чого логіка працює лише в супроводі з холоним і сухим розумом (було б краще якби слово "розум" можна було замінити на "вино" :-))
Дописую: четверта кружка чаю за вечір - в хаті таки холодно і є шанс захворіти :-( Знов збільшилась періодичність появи перед очима збігів годинника (останнім був 21:21) .... мабуть скоро зустріну той "Ввід" ....
Вдома поламався котел... На роботі відсутність тепла в батареях сприяє незніманню верхнього одягу... Мерзнуть кінцівки, потроху холод перебирається за спину, під одяг... Хочеться звернутись калачиком і захропіти як ведмежатко... Мені хронічно не вистачає тепла... Я не хочу зими. Вона була б не такою неприємною, якби за цим холодом можна було спостерігати з теплої кімнати мого маленького світу... Люди, позичте трохи градусів, трохи тепла, трохи плюсової температури... Поверну. Як тільки зігріюсь. Я ще не хочу зими!!! Хто викрав сонечко????
Сьогодні мав бути другий урок танців - пропустила...
Висловились: 8
