У мене зносилась маска із усмішкою і вичерпався запас позитиву.... Біда :-(

То був перший наразі понеділок у цьому тижні! Ромчики, з святом вас ;-)

П.С. - я хочу до Санти! В Лапландію!!

Важко, якщо твій вибір впливає на долю близьких чи просто оточуючих... Відповідати за життя іншої людини згодиться мало хто. Треба враховувати величину власного егоїзму, особисті пріоритети, бажання та важливість даної персони в житті вибираючого (того, кому треба зробити вибір). Рішення треба приймати в момент поступлення пропозиції. Можна місяцями чи навіть роками думати і не дійти до єдиноправильного висновку. Правильний вибір можна зробити через мінімальний проміжок часу, не розтягуючи процес обдумування, який в свою чергу лише спричиняє порушення нервової системи, недоспані ночі, незадоволення існуючим становищем. Тут - або  щось робиш, або далі пливеш за течією. І треба мати холодну кров і розсудливий розум, щоб повідомити про вирішене....

І нехай твоє рішення буде правильним.

Випав сніг. Перший сніг. Вчора зранку аж забулась як спросоння глянула у вікно... Судячи із френд-стрічки і не тільки - сніг є не лише у моєму місті... Запахло лижами. Для когось. Мабуть :-) А мені згадалась зима, і осінь, і весна. Нижче пару фоток для ясності :-)

 Після такої п'ятниці в голову лізе думка - як вчасно підвалили вихідні... Вчасно і вдало завершений робочий тиждень тягне за собою сподівання на приємні вихідні...  або ж просто кліпає заспаними очима радість - нарешті можна до обіду просто повалятись в ліжку... Тиждень був настільки насичем... ніби цілий місяць пройшов... Розширюю горизонти, влізаю в нові сфери і наштовхуюсь на нові пригоди... :-) В душі залишилось тихе задоволення, що зветься ЩАСТЯ :-)     

Отут є фотографії, а отут все описано трохи прозаїчніше :-) я навіть інтерв*ю для преси давала :-)

П.С. - мрії збуваються !!!!!

Згадую фразу одного знайомого - "До подій треба готуватись" ..... Страшно...

А все ж  - два вечори прогулянок в тумані - приємність і теплий спогад :-)

17 листопада - Галицький бал. Хочу.  .... А він сказав - поїхали :-)

П.С. - На моє ліжко (і на мене, відповідно) з вікна посміхається повний місяць... Як гадаєте - маю шанси стати вовкулакою?

П.С. - якшо в лісі нема грибів, звідки вони на базарі беруться????

Кохай так, ніби тобі ніхто ніколи не робив боляче!!!!!

б)купа часу (весь вечір після роботи.... за винятком "побачень" із стоматологом і танців з Павлом);

в)бажання творити добрі діла!!! г)бажання удосконалити розмовну англійську, вивчити можливості фотошопу, пошити нарешті спідницю..... і просто величезне бажання КІПІШУ!!!!

Бракує:а) сили змусити себе ввечері погортати/пригадати англійську, відкрити фотошопні книжки і хоча б переглянути... б)терпіння для розгрібання думок і складання речень... в) БРАКУЄ КІПІШУ і АДРЕНАЛІНУ! і г) потрібні ефективні методи/поради боротьби з лінню!!!!!!

А тепер ПееСи і смайли: 1. Я таки обожнюю свого стоматолога :-)   2. Ціную знайомство з Денисом і Костьою. Чекаю наступного відрядження (в шість біля "бому" ;-))   3. Почула в новинах репліку про жіночку, яка в однокімнатній квартирі із сотнею котів живе.... Мда, мої 18 поверхом нище, то ще рай... Все пізнається в порівнянні. Щиро співчуваю сусідам :-(   4. Сьогодні на диво наповнені простори аськи :-)

Потаємне бажання: потрапити на виставу Волинського театру у Львові (на цих вихідних) і подарувати Дмитру Мельничуку квіти...

Это яркие, нахальные, страстные и чёткие движения в игривом и немного хулиганском настроении, создающие ощущение лёгкого флирта.(с) Таке воно - моє життя - вічний флірт, хуліганська пристрасть і трохи нахабства!!!

 Я відчула цей танець уже з першого кроку. Я закохалась в нього з першого звуку... Я просто зрозуміла, що це мій світ!!! 

  Если румба - соблазнение и переживание, то ча-ча-ча - это уже сами оргии.(с) Танець ча-ча-ча радше схожий на ексцентричного підлітка, неслухняного й вередливого. (с) А ще про нього кажуть - «танец кокеток».  :-)

Согревает огонь, обжигает земля

Этой ночью с тобой мы танцуем "ча-ча-ча" (с)

 А ще він має кубинське походження...

А я візьму все! Мені потрібне і тіло, і душа, і все що можна додати в цей пакунок... Все що поміститься у величезну бандероль мого майбутнього... Я візьму все без залишків, без решти... таке собі безвідходне споживання ТЕБЕ...  Пов*яжу величезний бант на пакунок свого щастя і залишу його у вічності мого особистого існування... мого існування з тобою...  Я  проковтну ТЕБЕ всього, ретельно пережовуючи і насолоджуючись кожною краплинкою твоєї мрії, кожною іскрою твого бажання, кожним порогом твого життя!.. Кожним подихом тіла і кожним зітханням душі... Тобою... Бо я кохаю ТЕБЕ! Бо ТИ потрібен мені весь! ТИ потрібен мені зараз! ТИ потрібен мені назавжди!

Если ты мне скажешь, я вернусь отнажды дождиком нежданным, желтою листвой. Если ты мне скажеш хоть полслова даже, я вернусь ... в самый празник твой (с) Любе...

"Держите глаз на часах, а ногу - на тормозе." (с) із мого гороскопу

Те, що ми робимо, змінює нас більше, ніж те, що роблять з нами (с) непамятаюзвідки

Ну от... три тижні мого одиноко-самостійного життя закінчились... якось так швидко... я тільки в смак "домашньої" свободи увійшла.  Зато тепер може хоч істи нормально буду, а то лінь+відсутність часу спонукають до невимушеної дієти. Правда, пять років життя в гуртожитку - то таки "школа виживання" - вчора брату за 15 хвилин вечерю приготувала (вирішив з Дрогобича до мене на вечерю в Долину заїхати :-)) Поїв, і додому ... Давненько вже ми вечори за чаєм не проводили... час тікає кудись і розводить людей... чи, може, то ми самі піддаємось змінам? ...

Третій день підряд зустрічаю Павла на коридорі з системником під рукою. Складається враження як гляну, шо той системник як моя сумочка. Хоча - вага моєї сумки то річ відносна :-) Так він якось легенько ті системники носить...

В житті період Володимирів і Оксан почався. Так уже їх багато довкола розвелось...

"...день як день - липень-листопад-квітень за вікном. кожен з нас її мішень. ніч як ніч - в темряві вогонь світить.... Сіре місто - вранці тісто, ввечері погони. Поїзд дальше не їде - звільніть, будь ласка, вагони..." (с)

Автор той, що і отут :-)

Бімочка, я ж обіцяла - будуть ще заголовки тіки для тебе :-) .... Сподіваюсь - тобі сподобається :-)

Коти взяті тут

A**l (18:33:19 17/09/2008)
йой дівко! знаєш в чому твоя біда? в прямолінійності і докулупуванні до дрібничок! вот! хлопи того не люблять! вони з тими з ким їм легко! а чим більше їх напрягати-тим більше вони починають напрягати свої мізки-тим гірше,бо коли вони думають -то ніяки лямури їм не в голові! то однофункційні машини: або думають,або лямурять.

  A**l (18:34:24 17/09/2008)
то лікарське заключення!

  Автор просила посилатись на неї отак - просто і скромно: супергеніальнавсечудовОлесяпрекрасна

 

Таке собі післяслово: ше трошки попрацювала і ... дизайн вийшов тепленький :-) мені подобається...майже. serbun, з мене ящик пива, якшо намалюєш мені цікаву осінню шапку (блогову шапку ;-)) ...

можна акварельками :-)

Дописую: четверта кружка чаю за вечір - в хаті таки холодно і є шанс захворіти :-( Знов збільшилась періодичність появи перед очима збігів годинника (останнім був 21:21) .... мабуть скоро зустріну той "Ввід" ....

Сьогодні мав бути другий урок танців - пропустила... 

П.С. - "Цікаво як воно - бути щасливою людиною?"((с) мій власний) - Прекрасно!!!!!!

П.С. - Порівнюючи себе з іншими, можеш зневіритися, або зазнатися, бо завжди знайдуться кращі або гірші від тебе. Радій своїм успіхам, від поразок не падай у відчай, бо все так не буде. (с)

П.С.2 - ми не бачились більше року, а відчуття - ніби вчора говорили... Вона приїхала з Америки. З чоловіком. Вона не змінилась абсолютно.

П.С.3 - Колбаситься - это кушать колбаску(c)  :-)

2. Слухаю радіо, а враження - ніби музику з вінампа.

3. Я умудрилась потратити зарплату ще до того як її отримала.

"Сегодня лутше действовать сообща. Одному столько не выпить" .......

П.С. - Бімочка, цей заголовок спеціально для тебе!!!!! Будуть ше, обіцяю :-)

Люблю самотність… Люблю приходити додому після важкого робочого дня і вмикати радіо на улюбленій хвилі, ніяких серіалів, ніяких допитів, ніяких лишніх слів… Три кімнати у моєму повному розпорядженні і підпорядкуванні – я сама вдома, ще два тижні буду… Правда тепер і готувати треба собі самій… і з будильником якось домовитись, шоб таки будив зранку. Сьогодні у мене був дебют – вперше варила червоний борщ….  Сусідці сподобався. Хто ще не вечеряв – заходьте ;-) Вчусь виживати :-) Насолоджуюсь простором і свободою. «Я люблю тебя, жизнь»(с)

П.С. - заголовок тільки для мене :-)

П.С. - Таки не всім буквам "і" потрібні їхні крапки... Декому живеться добре і без розкладених у правильному порядку на поличках подій... Я не люблю виясняти стосунки, і не вмію, і не буду... Сподіваюсь мені приснився віщий сон...

Дивно, але отакі банальні ситуації дуже чітко відображають життя...

П.С. - 24го ймовірно буду в Києві. Прочитала щойно про "країну мрій".... та все ж, мабуть, таки поїду до столиці. Якщо є бажаючі побачити мою скромну персону - кажіть, нестидайтесь ;)

П.П.С. - одну галочку у списку мрій уже можна поставити - купила нарешті риже крісло!!!!! (з першої ЗП)... Список все ще відкритий...

 Ше один П.С. - завтра намічається перша корпоративна пянка (для мене в цьому колективі). Ранкова кава з коньяком не рахується! :)

Піду пообідаю... 

П.С. - так уже повелось, що як прихожу на роботу в новий колектив - підсаджую їх на "свою" музику. От від сьогодні у моєму кабінеті слухають "мою домашню" музику...

Останній день другого робочого тижня + перший день останнього літнього місяця. Це сьогодні :) Ше й день сонячного затемнення. Ота ранкова похмурість і сум сонячного дня, то і було очікуване затемнення. Треба налаштувати думки на позитив і запрограмувати на наступні 60 років позитиву (навіть якшо вам 89 років, наступні 60 проживете так, як запрограмувало зранку напівзатемнене сонце...

П.С. - про Звигоду детальніше читайте в наступних постах... Там було класно :)))

П.С.2 - у заголовку ключова і улюблена фраза хірурга

Метою Фестивалю є залучення молоді до активного туризму, знайомство з цікавими куточками Карпат, змагання спортсменів-екстремалів за цінні призи, видовищний концерт для меломанів та відпочиваючих. Це зустріч однодумців, любителів як екстріму, так і музичних фанів.

Де: в селі Новий Мізунь Долинського р-ну Івано-Франківської обл.
Коли:  4-5-6 липня 2008р.

Побачити можна буде — Даунхіл (швидкісний спуск на гірських велосипедах зі схилів гори)
Нор-шор (спуск на гірських велосипедах по лісній штучній дерев”яній стежці завширшки 25-30 сантиметрів з різноманітними місточками-конструкціями на висоті до 3 метрів і довжиною близько 400м)
Тріал, тріал-крос (подалання різноманітних складних перешкод на гірському велосипеді на невеликій швидкості)
Крос-кантрі (змагання по гірському велосипеду на пересічній місцевості)
Чемпіонат України по спортивному орієнтуванню
Джип-тревел (поїздки на позашляховиках гірською місцевістю)

Почути можна буде живу гру молодих та альтернативних гуртів України та безперервний супровід фестивалю парадом DJ-їв , Open Karpatian Air
Розважальна прогулянка на Карпатському трамвайчику (одна з двох діючих вузькоколійок в Європі)
Розваги та конкурси з публікою – канатна переправа через озеро та конкурс силачів
Вистава лялькового театру для дітей «Свято Івана Купала»

Організатор — Івано-Франківська громадська молодіжна організація «Клуб альтернативних видів спорту «Адреналіновий стиль», федерація велосипедного спорту Івано-Франківської області, клуб екстремальних подорожей „Discovery„ (м. Ужгород) та Клуб поза шляхових пригод (м. Київ), ВАТ «Вигодський лісокомбінат», ТзОВ «Карпатський трамвай» та ТзОВ ”Уніплит”.

За підтримки Долинської райдержадміністрації, Старомізунської сільської ради та ДП «Вигодське лісове господарство».

Проживання в кемпінгу та наметовому містечку на березі річки Мізунки.

Дізнатисьбільше 

Мы - куклы, мы играем поневоле.

Сыграли мы - и сцена опустела,

Исчезло все - и радости, и боли.

Омар Хайям

"Роман мені дуже близький друг. Як брат"... - Іра сиділа на боковому сидінні в машині і захоплено розказувала про нього. Про те, що він завжди поруч. Що допомагає в біді і підтримує в радості. Про те, що він вміє і переживає з нею всі прикрощі... Вони живуть поруч. Схожі у своїй самотності. Телефонне кохання і реальний Роман з нею уже дуже давно. Тепер уже й не пригадає коли і як подружились. Чи схожий біль, чи то спільне щастя звело цих двох... Так легше переносити самотність. Іра закохана. Не в Романа. З коханим спілкується по телефону, а Роман розмальовує сірі будні... А він? Де його кохання не знає ніхто. Він завжди з Ірою. Він вислуховує її теревені. Він прислухається до її порад. Він просто живе поруч. Таке собі паралельне життя. Паралельні колії, які можуть ніколи так і не перетнутись... Все залежить від доброти дядька-стрілочника... Друг, брат, чи просто вдало підібрана "серветка"? Яскравий доказ дружби між чоловіком і жінкою чи... типовий любовний трикутник? ...

Она:Jun. 21st, 2008 03:41 pm

...а сколько Вам лет,если это не секрет?Мне в этом году 40 будет.В феврале.Вы мне очень понравились. Я даже не прочь более близко с Вами познакомится.:)(если понимаете о чем я)А Вы как насчет этого?Жду ответа.

Она:Jun. 22nd, 2008 05:48 pm

я все еще жду.Почему не отвечаете?Для меня это очень важно.

Он:Jun. 22nd, 2008 05:58 pm

Выходите в аську – (далі 9 цифр)

Она:Jun. 22nd, 2008 06:49 pm

Не могу,у меня нет аськи.Жаль,но это так.Поэтому,  что будем делать?

Он:Jun. 22nd, 2008 06:53 pm

Пишите ******@mail.ru

Она:Jun. 22nd, 2008 07:15 pm

А так нельзя ответить?

Он:Jun. 22nd, 2008 07:28 pm

Можно:) Мне 32. Против знакомства ничего не имею против.
Извините, что не отвечаю сразу - у мене дома нет компьютера, в Инете сижу на радио, где периодически выхожу в эфир.

Она:Jun. 22nd, 2008 07:45 pm

Понятно.Я в принципе так и думала.Посто удостоверится хотела.
Ну что ж проверила."Насчет знакомства не имею ничего против"...Что и требовалось доказать.Извините,но Вы мне вдруг стали совсем не интересны.Не достойны,что ли.Так что пака.

Он:Jun. 22nd, 2008 07:48 pm

А что вы имели ввиду под понятием "знакомство"? Я - именно знакомство и ничего более. Извините, если мы не поняли друг-друга...

Он:Jun. 22nd, 2008 08:00 pm

Да и сейчас вообще избегаю знакомств с новыми людьми. Так что, извините... Если бы и знакомились, то не сейчас. И не завтра. Всему своё время.

Она:Jun. 22nd, 2008 08:05 pm

Я же сказала:все,знакомство отменяется.Дело в том,что Вы мне уже совершенно не НУЖНЫ.:)))))

От і зрозумій потім цих жінок :)

У далекому 41му сьогодні розпочалась війна.

Ведучий новин на інтері чомусь українською заговорив....

Кілька оффтопиків: 1. помітила у собі любов до переключання каналів телевізора. І чим більше їх - тим краще. Така собі каналоманка (чи то пультоманка скоріше :))   2. Дочитала книжку у маршрутках ( спасибі     finger за ідею :)) 

Проте він не користає зі страху в твоїх очах тільки через свою до нього (насамперед, до тебе) байдужість. Ти бачиш, що ви - різні, що про вас можна подумати як про "вас", а не окремо як про "неї" і про "нього", лише коли ви смієтсь. Урешті решт це теж важливо: ваш сміх. І от ти помічаєш, що щаслива була б поплакати біля нього , а він не хоче цього, боїться, це викликає в ньому несприйняття та огиду. А ти, в свою чергу, починаєш втомлюватися від ролі арлекіна, намагаєшся зрозуміти, що ти робиш не так. А коли ти почала думати, що робиш щось не так, то це свідчить про те, що ваші стосунки розхитані, як дитячі гойдалки у старому парку. І коли ви кохаєтесь, це буває, хоча й рідко та недбало, ти постійно чуєш навязливе скрипіння розхитаних дитячих гойдалок у старому парку. Кудись зникає твоя самовпевненість випестувана роками...

Невмотивована паніка. Він та його поведінка викликають у тебе невмотивовану паніку... Хочеться кудись утекти від нього, сховатися та чекати. Утекти, але так, щоб він обовязково тебе знайшов та втішив. А найстрашніше - усвідомлювати, що він нізащо тебе не розшукуватиме, а якщо йому доведеться тебе втішати, обмежиться тим, що механічно погладить твоє волосся. А коли ти втечеш, він із полегшенням зітхне і посміхнеться своїм думкам. "Нарешті. Усе залагодилось само собою". Ти позбавила його цих тортур: відчувати себе покидьком.

Він тримає мої руки. Мертві руки. "Лісо, не зважаючи ні на що, з тобою залишається один відсоток мого кохання, один відсоток мене залишається з тобою назавжди". Я всміхаюся. "Один відсоток тебе, один відсоток кохання? Один відсоток, так? Чудово. Як знежирений кефір. Знежирений кефір - дуже смачно. А може, навіть і корисно. Та я проти такої знежиреності..." Тільки від безпорадності закохані люди вирішують боротися за втрачене кохання. Тільки від відчаю закохані люди вирішують боротися за вигадане кохання. Тільки з власної дурості, виплеканої Надією, закохані люди вирішують боротися за один відсоток вигаданого та втраченого кохання. Повернути за будь-яку ціну. Повернути або вмерти. Повернути, а потім - нецікаво. Повернути, і кінець книжці." (с) Лариса Денисенко

П.С. - я вже три дні не п'ю кави - у мене ломка.

П.П.С. -  якби моя робота була у моєму будинку, я б зійшла з розуму від обмеженості простору...

П.П.П.С. - Сьогодні пятниця. Сьогодні тринадцяте число. Сьогодні мій день.

Три людини, що лишили слід у нинішній історії:

Водій маршрутки. Вперше бачу водія маршрутки, який би так переймався тим, що верещить з магнітоли. Старенький бус із супер крутим "дівідіпроігриватєлєм" (чи як то воно називається). Всі 60 км він слідкував за кліпами бутирки, переключав і весь час шось там регулював. Аж хотілось сказати: "та дивіться вже на дорогу!!!" Блін! Чи то він так про пасажирів дбав чи просто хизувався...

Дівчинка на сидінні поруч. Чупа-чупс, водичка, чорно-біле плаття... Така безпосередність. Не часто такі безкомплексні люди у маршрутках зустрічаються.

Колишній співробітник. Він уже три ранки бажає мені хорошого дня - піднімає настрій на весь день. А сьогодні ще й на мотоциклі ганяли по околицях міста...Швидкість (правда не велика - після того як впав не ганяє), нічне місто, вітер у вухах, мошки в очах.... Ех...рамантіка...

П.С. - Дмитриченко перший раз програв із більше 100 тис голосів, а сьодні виграв всього із 47 тис... Так. Я дивилась "Шанс". Я просто балдію від Кузьми, який відверто гонить в ефірі і від Могилевської (з якої Кузьма тоже гонить :))) Шкода шо того цирку наразі не планують продовжувати.

"Если мы не даем людям обещаний - они нас не замечают" (с) Д.Чопра

Хтось колись придумав - якщо цифри на годиннику збігаються (ну там 11:11, 15:15...) і ти в цей момент на час дивишся - пора загадувати бажання.... А ще хтось казав, що то до зустрічі несподіваної... Я стільки раз загадую бажання під всякі різні прикмети, що просто не встигаю підмітити чи вони здійснюються. Але все-одно наївно вірю, що мрії збуваються... Останній місяць мене оці "збіги годинника" просто переслідують. А, може, то якась магія?... Або мій час наближається? ...

П.С.- вчора у Франківську день Львівського пива був...

Якщо ти вважаєш себе печальною людиною, то й увесь світ видаватиметься тобі печальним.(с) С.Андрухович

Вперше відчула себе якось спустошено після захисту. Тепер відмазка "не можу - у мене диплом" уже не актуальна... Тепер треба щось робити з собою, приймати рішення і просто жити, і далі посміхаючись собі у дзеркало... Сьогодні ввечері на ХБ стало пусто - всі нв дорозі до столиці... Вдома у нас воду відключають вже втретє за один день. На дверях підїзду оголошення і список боржників ЖЕКу. Цікаво за шо їм платити - скіки себе в цьому будинку памятаю вони жодного разу не вкрутили лампочку, а прибираєм ми самі. Навіть лавочку перед підїздом сусід поставив (а не ЖЕК)... Мама старі фотографії перебирала піввечора... Парадокс такий надибали у альбомі: у мене є дві сестри-близнючки (двоюрідні мені), на дитячій фотографії - копії маленьких своїх  дочок-одноліток, от тільки навпаки. Тобто, одна сестра копія не своєї дочки, а іншої сестри :) отак. Там внизу їх фотка дитяча :)

Гарного вам Фрідома!!!! А я хочу свою квартиру і вивчити англійську...

Почну з початку. Згідно попереднього плану ця визначна подія мала відбутись у пятницю 6.06. Трохи символічно для мене, бо то день журналістики, а я про цю професію мрію давненько.... А потім виявилось, що голова ДЕКу у пятницю до нас навідатись не зможе (певно має багато знайомих журналюг - накльовується грандіозна пянка... які тут дипломники можуть бути :)) Спереживалась я, що перенесуть мене на понеділок і ше цілі вихідні мозги парити буду.... В середу зранку віднесла диплом на рецензію і просилась на четвер. А там уже місця не було :(  А в 10.57 мені повідомили, що на 14.00 у ту ж таки середу захищаюсь... Перше, що подумала - "добре шо хватило розуму вчора голову помити"... Часу на нерви уже не було - треба було привести себе в порядок (приодітись/прихорошитись...все ж таки не кожен день диплом захищаю...), видрукувати слайди, забрати диплом з рецензії... навіть доповідь перечитати часу не було. Звалилось на мене то щастя "з бухти-барахти", як грім серед ясного неба і як... все в житті :) в останній момент все доробляла... А потім довгі дві години чекання в аудиторії і вислуховування колег - я була останньою по списку, бо записали мене в останній день (!!!) Ненавиджу чекання.Воно мене втомлює. Я тому і на побачення завжди спізнююсь - не люблю чекати! І все ж мій зоряний час настав! Я довела, що мої заходи потрібні і звільнення пяти робітників піде на благо заводу (добре шо то лиш на папері)....

Я захистилась на відмінно!!!!! Мені присвоїли кваліфікацію економіста із спеціальності "економіка підприємства" !!!! Тепер шукаю школу журналіста і роботу економіста.... Я більше не студентка...

П.С. - квитків на київський поїзд, звісно ж, не виявилось у касі :( Тому якшо хтось із заходу на ХайФрідом машиною їде - візьміть мене хоч у багажник..... Або продайте по студентському (він у мене ше до 30 червня дійсний ;)) квиточок, як маєте лишній...

не кажучи навіть:

"Дякую. Було дуже смачно".(с)

І.Карпа

Іноді так важко дотримуватись обіцянок. Зарікаєшся, а потім знов повторюєш помилки. А може і не помилки... Найважче (мені особисто) дотримуватись обіцянок даних самій собі. Бо - я ж себе-кохану все одно пробачу... Вкотре зарікаюсь, що більше НЕ буду зарікатись!!!! А кому взагалі ті обіцянки потрібні?! От не було б їх, то й порушувати не було би що....

Знов злюсь без причини на інших. А потім так само злюсь на себе, але вже з причиною - бо злилась на інших... Втомилась я просто. Втомилась три рази переробляти ту дурнувату кореляцію... А в кінці все ж прийшлось підтосувати цифри (і так всю жизнь). Втомилась видруковувати по десять разів одну і ту ж сторінку - принтер вимахується... Втомилась писати цю дурнувату нікому не потрібу дипломну роботу. Бо насправді це всьо просто фарс (!!!) жоден із запропованих мною заходів впроваджуватись не буде. Точніше - один уже чотири роки як введений, а інший... вигаданий... Вопшем дописала я свою роботу. Аж 145 сторінок нікому не потрібного тексту. І це ще не все. Ще треба вивчити теорію і довести, що я недаремно перевела стіки чорнила, паперу і часу.

Завтра до Франківська. У мене захист наступного тижня. Тримайте кулаки.

Просто сейчас мне грустно одной.

Но тучи пройдут – все будет иначе.

Небо не плачь!"

День був... не жахливий, не прекрасний... просто був. Швидкість 89 км/год. Оптимальна, по-моєму, щоб насолоджуватись красою за вікном машини. Діма назвав би ці гори попсовими горбами та все ж , не даремно ця місцевість має статус гірського населеного пункту. Він - працівник страхової компанії. Вона - видає кредити в банку. Є про що поговорити. Та, якщо виключити розмови про роботу - тем не так уже й багато - банальності життя молодих спеціалістів. "Розказуй щось" - "Що?" - "Щось хороше". Вона могла б розвивати тему про хороше, різнокольорове і приємне на дотик Щось... Та надто любить себе. Почала розмову про свої успіхи на роботі... Якась попсова музика з магнітоли. Він не справжній водій. Справжні водії слухають шансон... Задивилась у вікно - люблю я ці гори. Хай навіть попсові вони, та виглядають в цю пору безкрайньо-замріяними лісами. Вікна у машині грязні. Не до непроглядності, і все ж... Така білесенька форма у цих даїшників. цікаво хто її пере? Вдивляюсь в обличчя - втомлені пилом, машинами, роботою... а, може, і життям... Цікаво як працює отой супер-прилад, що знає хто з якою швидкістю їздить? ... Буланова. Її голос пахне стариною Навіть якщо пісня написана місяць назад - голос все ж додає родзинки старинної романтики... В такий сонячний день настрій просто не може бути поганим!

отакий-от попсово-ліричний у мене сьогодні настрій :)

однозначно вдався!!! Ви, виявляється, теж любителі потріпати язиками :)))

Спасибі dadjazza - єдина людина, яка зразу варіант дала. А то всі - спочатку тисячі питань, потім сотні порад... Начиталась я.... А поки ви тут обговорювали активно мій ворд, я успішно дописала четвертий розділ своєї дипломної роботи. Дякую mercy і 

Sorcerer за пораду - тепер знаю як правильно оформляти диплом :)

Ше були варіанти: "може розробник офісу був суєвірний, або рахувати не вмів,або неуважний був...."(то з аськи). З тої ж асі (оригінально) -  "To prosto sjogodni ne pjatnucja i tu ne viruw v satany. Otakogo ]:->"
Вопшем, дякую, шо перейнялись проблемою :) Ще мені оцей варіант сподобався (тоже з асі) -  *mad hammer bash* .... то виявляється такий смайл, а в мене просто стара версія квіпу і такого нема :)

П.С. - вийшла на балкон, а вони на мене звірське-голодним поглядом... ииии... 36 очей.... я думала до недавна, шо люблю котів! 

П.С2 - над моїм містом літак літає на висоті.... не знаю на якій висоті, але видно його досить добре. Звук - ніби небо віідкрилось; враження - починається війна... Теракт?!

Дивно було б, якби наша Кароліна вийшла в довгій сукні... Гарно співає дівчинка, але от гроші почала заробляти якраз після того, як бюст і ножки людям показала... Гарна постановка, ідеально відпрацьовані рухи і досить банальна пісенька - європейськозвичайна... Памятаєте ту Лорачку, яка українською співала? Мені ті пісні дотепер подобаються... Тай не треба було нам того Євробачення в себе. У нас вибори є - ми маємо куда гроші дівати!

Білан??? Або в мене конкретні глюки, або.... він же там був уже!!!!!! Ну, нічо... даказав лишній раз, шо другий шанс таки треба використати. хихи - цікаво - на кого тепер будуть наїжати, як на Табачника після "Українців"? :) а то шось дуже вже впевнена мордочка була в того Дімочки... і радість не несподівана :)

Реально зачепила Гурдська!!! Теж ніби звичайна пісенька. Та енергетика там була!! Позитив!! У Діани завжди пісні "чіпляючі"... Чи то в голосі, чи то в ній самій. Є там якісь чари...

Хлопці-ангели оригінальні були, Норвегія зачепила (блондиночка така, в темно-синьому платтячку :)), Грецька дівчинка в рожевому тоже нічо так. Але то може того шо мотиви грецькі люблю в музиці (і не тільки), тому й сподобалась...

А загалом - ведучі мені не сподобались... І не розумію нашо тих понтів  - 8, 10, 12... Чо не оцінювати 9-10-11!!!! Хто до такого "оригіналізму" додумався?

П.С. - фотку все ще не стає сміливості з стола в шухляду поставити...

 "Вони не бажають скоритись тобі.Вони відривають, несуть од землі. А далі, як завжди, - політ закінчився: Мрія злетіла, а мрійник розбився." (с) 

...Якщо не хочеш, щоб життя било тебе брудними ганчірками, а вороги кричали - "Ти слабак!!", залишайся холоднокровним і байдужим. Завжди! Довіра - найперший крок у глибини розчарування, болю, зневіри і... ненависті. От тільки кого потім ненавидіти? Люди ж не винні, що ти їм довіряєш. Вони, можливо, і зовсім не раді цьому. І звинувачувати когось у невиправданні твоїх особистих довірливих мрій - марно. Життя рідко дає другий шанс. Але трапляються моменти, коли і третій/четвертий/пятий існують і чекають твоєї уваги...

Коли вже вигадуєш для себе якісь дурнуваті правила чи принципи твого особистого існування у цьому світі - будь добра, дотримуйся їх до кінця. Бо невідстояне правило - як недопечене тістечко. Всі кажуть - може й не нашкодить, а ти з болем у животі підтакуєш.... І посміхаєшся, вдаєш ніби ти найщасливіша у світі людина. А тістечко - взагалі найсмачніше з усіх, що коли-небудь куштувала. Цікаво чи довго витримає шлунок?

Живеш, лицемірно всміхаючись собі кожного ранку у дзеркалі. Марно переконуєш себе, що життя твоє бодай чогось та й варте. Вперто віриш, що здатна змінити світ, подарувати радісь бодай комусь...   ні досвіду, ні наївності....

П.С.: окуляри занесу в список загублених мною речей...бо забирати не піду.

навіяно дипломним розчаруванням і повною лажою в особисто-інтимному.... Піду посплю. Може пройде до ранку....

Хто памятає роль якої букви виконував на святі букварика в школі (четвертий клас) :)

Чи то від ніщо робити чи навпаки - від перепрацювання... Вопшем, просто захотілось знати :) Чекаю на відповіді ;)

П.С.: Я була буквою "М" і "Рідною мовою" :)

Я й досі не люблю плакати. Та тепер плачу на людях... плачу від щастя. плачу від сміху, щоб не плакати від горя... Плачу, коли розказують смішні історії, коли дивлюсь фільми (не тільки смішні), плачу... коли чіпляє... Я більше не соромлюсь сліз. Та не люблю коли мене жаліють! Я й сама себе непогано жаліти вмію... От стане жалко себе, стане так - що комок до горла підлазить...великий такий і зовсім не смачний; давить, душить і жити часом не хочеться... От тоді розплачусь, пожаліюсь сама собі і... продовжую жити - ЖИТТЯ Ж ПРЕКРАСНЕ!!!!!

Кажуть справжній друг - той що в горі з тобою... Та поплакати-пожаліти може будь-хто, а от пустити сльозу щастя (так, саме щастя, а не зависті), коли ти на вершиі успіху - оце найвища радість як маєш таку людину поруч!!!!!!!

П.С.: "За сльозами життя не бачим. Усміхаємось - неохоче. Всі вдаєм, що від щастя плачем, та... від щастя не пухнуть очі" (с) Т. П'янкова

П.С.2: шановна моя і любима Френд finger, я чесно не крала в тебе тему сліз... просто ота настирна і вперта (то всьо компліменти :) mercy дуже вже хтіла бачити у мене пост про сльози.... Будем вважати, шо то своєрідне продовження твоїх ( то я все ще доfinger звертаюсь) "Сліз...."

П.С.3: ну спробуй тепер не відкрий татових настанов!!!!! (то доmercy)

Бути чудовим актором і виконувати свою роль без претензій, а навпаки - з різноманітними винагородами і відзнаками - не дар Божий і не випадковість, а звичайна життєва мудрість. Результат праці над собою, вчення на помилках (своїх/чужих... хто як вміє) та мистецтво маніпулювати глядачем/слухачем... Глядача, який сидить на перших рядах і бачить навіть найменший жест, вираз обличчя чи погляд, важко ввести в оману... Так само важко обманути і того, що сидить на балконі і має надзвичайно сильне відчуття фальші... Прикро, що життя, навіть театральне життя, настільки заполітизоване... ганяємся за матерією і забуваєм про душу... Так, духовним хлібом ситий не будеш, але ж має бути хоча б крапля, хоча б мінімальна площа життєвого простору, де б всі оті високопосадовці були звичайними глядачами театру... Не можу не погодитись, що 20% до ЗП - немаленька причина, щоб на фестивалі ставити вистави "для влади"... роздавати призи "своїм" і... вже у другій дії продовжувати виставу лише для половини залу.

Чого іноді бракує в житті, то це авантюри і адреналіну. Позитивчику, так би мовити. От і я вчора навіть не думала, що буду на закритті фестивалю  театрів. Ще в 17.00 коли прийшла смс із запрошенням, я мирно намагалась творити свою дипломну роботу і перекидувалась в асі тупими маразматичнобеззмістовними фразами із "старими" всерозуміючими друзяками...А в 19.00 уже займала на балконі "своє" місце для преси (людина, яка запросила - представник ЗМІ). "Сльози Божої Матері", нагородження, "Моя чарівна леді" - найкраща музична вистава, телевізор, який виносили аж для трьох переможців (маю підозри, шо він був один, бо після чергового нагородження хлопці чемно виносили  його туди звідки принесли і приносили "інший" в такій же упаковці :))...

"Найбільший" українець - Ярослав Мудрий... Особисто я набагато більше знаю про того самого Шевченка.Але не думала, що він переможе. Як і не думала, що виграє Бандера... А хто такий Амосов дізналась якраз із цього проекту.

П.С.: "...А цієї ночі я спала із шматочком твого холодного серця в кулаці. Воно було геть чорнокровне і забарвило мені пальці. А ще додало мені запаху. Не знаєш, що ліпше помічають ворони? Не знаєш... Певно не треба було насильно виривати з тебе серце. Хай би собі як і завжди біля мене дрижало твоє тіло. Тепер уже прозоре тіло. Хм, тіло... Його ж бо ти завше віддавав мені залюбки." (с) І.Карпа

П.С.2: я тихомирно працювала над другим розділом диплому і... сталась якась дурнувата помилка... Вся робота на смарку!!!!!! 

П.С.3: трохи ясності у пункт про адреналін... в асі я теревенила з домашнього компутера( у м. Долина - то такий райцентр на Івано-Франківщині. Театр - Обласний музично-драматичний театр ім.Івана Франка у однойменному місті....Отак-от. :)

"Елізо, чорт забирай, де мої пантофлі?!".... от вам і мораль... от вам і високі почуття, бажання, мрії.... Залишайся собою, де б не опинився і хто б тебе не оточував!!!! Не втрачай свого Я. Так, саме Я з великої букви! Бо лише того поважають, хто свої принципи відстоювати вміє... Бо лише той заслуговує на щастя, хто не відмовиться від мрії... Бо лише той заслуговує на любов, хто приймає її з усіма мінусами, негараздами і неідеальностями!!!!

То я про відому п'єсу Бернарда Шоу "Пігмаліон".... Вчора в театрі була... Волинський театр ім Шевченка.... Генрі Хіггінс - герой нашого часу... Еліза Дулітл - приклад справжньої любові... Містер Дулітл - ...коли випадок вирішує долю...

Варто подивитись... І текст, і гра... я в захваті... І надто вже ця історія мою власну нагадує... Захоплююсь нею ще із шкільної програми зарубіжної літератури... Тому напевно і напоролась на те, за що боролась....

Якщо матимете можливість - обовязково сходіть!!!!!! Рекомендую!!! Воно того варте!

П.С.: "ты навсегда в ответе за тех кого приручил..."

П.С.2: коли життя здається величезною помийною ямою, занурюючись в яку думаєш, коли вже нарешті то дно... здійснення маленьких мрій стає справжнім чудом і щастя ніби ближчим на крок....

Не мало... якшо то людина.  Але й не багато...якшо місто.

Класка музика, позитивний настрій і... трохи знаменитостей :) ... шо ще треба, щоб День народження вдався... 

Франківськ з днем народження приїхали вітати Smokie 

То була особлива концертна атмосфера. Особлива, бо крім духу 80х зі сцени він був ще й у натовпі - молодь тих часів прийшла послухати музику свого часу вживу... Зліва від мене дівчатка (з вигляду не старші 20р) танцюють рок-н-рол, наспівують пісні...справа - жіночка років 45 (знову ж таки на вигляд) стоїть з телефоном і намагається Роману на інший кінець "дроту" передати настрій концерту... Публіка вражає діапазоном віку - комусь просто цікаво на зірку світового масштабу подивитись, хтось молодість згадав...були й такі, що просто загубились ... Той настрій словами не передати - треба поваритись у тому соці живої музики, музики, що живе через покоління, музики, що створена для живого звучання!... І головне тут - не втратити пполовину концерту на "похід через натовп" - поближче б до сцени... Нащо? тут головне не побачити виконавця, а музику через себе пропустити...

П.С. після кожної пісні на сцені гасли всі прожектори... А якийсь пяний придурок у наповпі всіх довкола пивом облив...

П.П.С.Кріс Норман знає українською дві фрази: "Добрий вечір" і "Дякую" :) і має подаровану вишиванку

Ще один П.С. Я отримала заряд алреналіну і страшенне бажання придбати збірочку найкращих пісень...

А ми тепер маєм свято і.... вихідний!!!!!!!!!!!!

Бажаю вам ніколи в житті не знати, що таке війна!!!!!!!!!!!!

З Днем Перемоги!!!!!

На жаль, не бачила в яких бочках творять каву у Львові :) ... 

Місто кам'яних левів, стареньких трамвайчиків, вуличних музикантів і просто талановитих людей... Місто, в якому просто не можливо йти вулицями, дивлячись під ноги,навіть якщо ти на каблуках, а під ногами бруківка, бо справжня краса на верхівках будівель... Місто кави і пива... Місто, в якому  на одній вулиці будинки з різних епох однієї історії... Місто, що зачаровує, манить, тривожить, і кличе знов і знов... Місто моєї мрії... Місто, яке я люблю і бажаю, бо... воно ніколи не буде моїм...

Прогулююсь вуличками Львова (до речі, вони зовсім не вузенькі!!!), а відчуття - ніби у казку потрапила... А тут ще й ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ у цієї казки! Задивляюсь на цю красу, роздивляюсь будівлі, людей... Навіть повітря тут не таке, не звичайне... Свій День Народження Львів святкував на цих вихідних. По всьому місту сцени - всі маленькі люди довкола показують свої великі таланти у День Народення рідного міста... Біля стрийського парку велика сцена з ВЕЛИКИМИ музикантами - попсова програма актуальна на святах у бдь-якому обласному центрі... А в самаму серці міста - у дворику Ратуші - музика львівського настрою. Тут "флюгери Львова" виступають. Тут невідомі широкому загалу, аледобре знані серед любителів (непопи і нестандарту) музиканти... Фольк, джаз... музика для тих, у кого львівська душа...

Тут багато "бродячих" музикантів. Такий собі спосіб заробити копійчину і народ розважити. Публіка не велика, зате щедра :) Вам - хороший настрій, нам - трохи грошенят...

Дуже оригінально у Львові переходять вулиці. Пішохідних переходів у місті майже нема, тому  "де встиг там і перебіг" :) За два дні я навчилась "безпечно" перебігати вулицю перед носом авто і трамваїв... на каблуках по бруківці :) ... Львівські трамваї - то окрема історія... Добігаєм до зупинки, застрибуєм у трамвай, коли він уже майже рушає з місця і... я відчуваю себе кінозіркою...

Ще я вперше попробувала грог. Гаряче пиво, хоча на смак зовсім на пиво не схоже. Пиво я не люблю. А грог посмакував. Зігріваючий такий напій... і вперше побувала на Високому Замку... Такий собі попсовий туристичний маршрут. Замку там, звісно, і близько нема. Від нього один всього мур лишився... А гора ця - найвище місце у Львові. Точка дотику туристів до всього Львова одразу, бо видно тут який великий і різний Львів...

А ще у Львові багато аптек і машин швидкої допомоги... про що це свідчить придумайте самі :) 

Опитування: ви в перукарні голову миєте, коли стрижетесь?

а) так;   б) ні. Чекаю відповідей :)  Буду свою особисту статистику формувати...

І кожного разу як вирішую чи з'явитись в моєму житті чомусь новому виходить своєрідна війна між "Хочу/Люблю" і "Боюсь".......

Ненавиджу боягузів і в собі цю рису терпіти не можу!!!!!!!!!!!!!!!!!

Вчора бачила як створює ту казку дзвонар. Скільки зусиль потрібно, щоб вдарити у потрібний момент...щоб пісня не псувала настрою, а бентежила душу таємницею...Важко йому, а людям подобається...

Коли бачиш зсередини красиву загадку - то або захоплюєшся ше більше, або просто перестаєш її вважати загадкою... Минулого літа працювала офіціанткою у кафе. Тепер фразу "ми зачиняємось" коли на годиннику ще 23.15, а кафе до 24.00 працює, сприймаю по-іншому. Бо знаю її з іншої сторони... Десь приблизно як дзвони для дзвонаря - важка праця, для нас - красива мелодія... А щоб мелодія вийшла красива, потрібна і сила і бажання зачаровувати...

П.С.: великоднє чудо таки відбулось - моя однокласниця народила двойню (Ромчик і Івасик :)) ... А я захворіла і сижу вдома :((( вчора був лише насмарк, сьогодні ще  й кашляю і горло болить...

Вміння відчувати кожну, навіть найменшу, зміну в природі - то мистецтво. Я зараз не про те відчуття, коли ноги крутить ніби на зміну погоди чи голова болить, бо дощ буде... Я про те відчуття, коли радієш кожному жовтому листочку восени, а навесні вбираєш запах кожної квітки...  Я до недавна не любила весну. Як лиш у лютому починав топитись сніг і відчувалось наближення "пори цвітіння"  у мене починалась депресія. Така собі ВЕСНЯНА ДЕПРЕСІЯ. Я не могла пояснити її причину навіть собі. Все цвіте надворі, життя оживає, світ радіє пробудженню, а я в товаристві свого поганючого настрою бреду із дня в день... А от як тільки на порозі з'являлось відчуття осені - моя душа оживала. Поганого настрою восени прото не може бути. Це ж така краса - кругом стільки насичених і різноманітних кольорів. Вся природа настільки відверта, багата, різноманітна і яскрава, що не закохатись в цю красу просто неможливо!!! 

П.С.: цього року весна прийшла так несподівано-бажано, що я й сама здивувалась... Відчула її, мабуть... Сподобалась... І депресія десь заблукала...

Пригадую в дитинстві цей настрі дарували "калатушки". У нас в церквах є такий звичай - після закінчення служби в четвер великодній діти ходять кругом церкви з отими самими "калатушками".Створюють багато шуму і є тим самим закликом чуда... Коли я була ще зовсім мануною, "калатушка" була для мене чимось таємно-недосяжним і таким великим було бажання хоча б потримати її в руках... Підросла(виповнилось мені, напевно 5 чи 6 років), і мрія здійснилась... і радості не було меж... Це той момент,коли у священному місці створюєш такий таємничий і бажаний якраз в цей момент шум... і відчуваєш свою потрібність... і відчуваєш, що ти є частинкою того чуда...   Щось схоже я відчувала на останньому дзвонику в університеті. Коли ходиш по території універу із велими шкільними дзвониками, створюєш шум-казку, і відчуваєш себе частинкою чогось невідомого досі твоїй підсвідомості.... А головне - за цей шум тобі нічого не буде!!! :) в обох описаних випадках...

Шановні мої жителі бетонних джунглів, розкажіть, як ви готуєтесь до цього світлого свята? У вас є ваші традиції чи звичаї? Щось особливе, що відрізняє Великдень від інших свят у вашому житті?

П.С.: "Монна Ліза" - то торт, який я дуже люблю пекти на свята. І цього року він у мене вийшов найкраще. Вийшло аж 9 (!) коржів, замість звичних 5... Запрошу всіх на торт :)

Коли дуже хочеш когось побачити випадково на вулиці, то завжди розходитесь чомусь парлельними стежками...

З цією дівчиною ми жили в одній кімнаті в гуртожитку. Я була на першому курсі... з величезними допитливими оками (майже, як у першому класі). Вона - на третьому... Іра (так її звати) родом з Почаєва. Місто таке на Тернопільщині є. Відоме Почаївською Лаврою, монастирями, цілющим джерелом... Мабуть, її віра і допомагала їй сприймати життєві проблеми і невдачі сміливо і нерозчаровуючись у житті. Не кожному дано, погодьтесь! Іра завжди вміла підтримати, порадити..чи просто посидіти поруч, коли тобі погано... Чому говорю про неї у минулому? бо не знаю де вона зараз. Після третього курсу Іра пішла в монастир... Знайшла себе і своє покликання в житті. А от звязок обірвався. Сумно...

Коли у мене був важкий період (трагедія в сім'ї сталась...), Іра уже на той момент покинула навчання. Якось дізналась, що сталось і... приїхала. Ми прогулялись містом. Говорили, або просто мовчали... Іра ввечері додому поїхала, а я ... мені трохи полегшало... Добре коли поруч у важку хвилину є така людина... Добре, що такі люди є в цьому світі... Такі, що дають частинку свого сонця і нічого при цьому не вимагають взамін, бо їх енергія - то твоя радість...

Дивні вони...ці тести. Ніби й питання такі примітивні...і хто-зна чи наступного разу вийде той самий результат... а все ж іноді так в тему. Говорять те, що тобі так потрібно...

Есть люди - Фейерверк. У них взрывной темперамент, и они дарят ощущение праздника, ощущение жизни на полную катушку, бесконечного карнавала, пока хватит сил. будь счастлив, ведь время летит так быстро. Они- символ жизни, счастья и удачи. И молодости души…Пройти тест

І картинка класна.... Те, що я люблю...

Поїду... якщо вистачить сміливості...

А ще - чому "кубік Маггі" називають кубиком, якщо насправді це паралелепіпед? Чому паркани бля новобудов роблять із дерева, а меблі - із тирсоплити? Чому дівчата коли малюють вії відкривають рот? ....................

Таке маленьке, миле дитятко. Не любити її просто неможливо...

Вчорашня історія з практикою повторилась... Я знов верталась додому пішки. Цього разу пішла дорогою, якою їздять машини, а не тою, де лише собаки бігають і люди зрідка проходять... Не допомогло... не щастить мені у цьому ділі... Ну що ж, буду ходити пішки! на зло усім водіям, таксистам і ... своїм капцям.

Всім нахабним водіям на замітку:

Вам все одно не вдасться зіпсувати мого хорошого настрою, хоч я і ображена!!! Вам же гірше - позбавили себе можливості провести кілька хвилин у товаристві красивої дівчини!... От куплю собі на своїх перших 1000 зарплат машину! І будете мені заздрити, бо машина у мене краща... Я буду робити всякі там смішні помилки, а ви їх обговорювати будете... а я буду тішити своє самолюбство, бо просто не зможете про мене не говорити!!!

П.С.: красивих хлопців все одно буду підвозити... щоб око радувалось ;)

П.С.п.с.: там (на заводі, де я практику проходила) такі хороші люди працюють, що просто захоплюватись і захоплюватись... Мені навіть каву робили :) душа тішиться, що є ще добрі люди в цьому світі. Що не всі готові плювати на ближнього і тішитись з чужого горя!!! Побільше б таких людей!

Ну что я вам сказать. вы маг противоречияты сама мало что можешь решить в своей жизни, слишком быстро меняются обстоятельства. Но тебе и так не плохо ты и не стараешься что-то решить. Твоя главная задача, это посылать людям всякие неприятные ситуации в жизни, связанные с выбором. Многим бы хотелось, чтобы тебя не было. Но без тебя невозможно развитие человечества. Ты словно барьер перед следующей ступенью развития...Пройти тест

У  W!@Da у блозі знайшла посилання :)

Ккласний тестик  судьба

что с тобой рядом? тьма

твоя любовь - улыбается тебе каждый день

твое отличие... умение создавать вокруг себя фонтан хорошего настроения

что у тебя в душе... Это
все гадания на aeterna.ru

А ото я така замріяна :) ... Я висоти боюсь, але такі краєвиди обожнюю :)

Вирішила сьогодні прогулятись. Зранку на практику ходила. Завод за містом знаходиться. Туди - автобусом. Назад треба було 30 хвилин чекати. Вирішила піду пішки. Надії, що якийсь "добрий дядько на машині" підвезе навіть не могло бути. З машинами мені не щастить: або в протилежну сторону завжди їдуть, або взагалі їх нема... Так от. Дороги добре не знаю (ніколи там раніше не ходила), але тяга до пригод взяла своє... Звернула. Добре, якись мужчина трапився на дорозі. Спитала чи виведе мене ця дорога в місто. А він: "Там на право повернете і стежкою на вокзал вийдете"... Я й пішла. А там - розвилка - три дороги у три різні сторони, при чому дві з них справа відносно моєї... ? Я відчула себе у казці. Тільки дороговказів типу "направо повернеш - коня втратиш" бракувало... І що робити, коли не можеш сама рішення прийняти?-звісно, у людей питати. ... пішла я "дорогою, що веде до міста", а там... уявляєте собі приблизно яка краса може бути за містом, коли ще вчора дощ ішов, а сьогодні холодно і болото ну просто не встигло висохнути... Довелось мені крізь терни до зірок добиратися, чи то - через болото до цивілізації :)  Було б то літом, я б насолоджувалась природою, пташками і їх співом... А так - прийшлось довго мити капці і жаліти свої ноги...  

То тяжко на серце лягає той біль

В поєднанні з журбою.

Ти знаєш, що щось розлучає,

Ти знаєш, що серце не камінь.

Ти знаєш – його я кохаю...

Чому розлучаються двоє?

Крім них це ніхто і не знає.

Коли розлучаються двоє,

Якщо в них не було кохання,

Немає там смутку, ні болю,

Немає ні сліз, ні зітхання...

І тільки краєчком лиш серця

Можливо про це ти жалкуєш:

До тебе він більш не озветься.

Ти слів його більш не почуєш...

Й лиш як розлучаються двоє,

Що ніжно і вірно любили,

Прощатися важко з любов’ю,

Та щастя уже розгубили.

Тоді тільки в серці страждання,

Тоді видно болі розлуки.

І хочеться після кохання

Прощатися, взявшись за руки...

Вірш не мій, але мені дуже подобається...

ВІН... Я добре пам'ятаю момент, коли ми познайомились... ВІН не такий як усі... ВІН не схожий на жодне з моїх кохань... ВІН дивний.. ВІН увійшов в моє серце несподівано і зайняв його цілком і повністю так швидко, що я навіть не встигла противитись... а поті так само несподівано пішов геть, навіть не зачинивши за собою дверей... ВІН... Я люблю його... Або просто в один момент життя зуміла переконати себе в цьому, а тепер не знаю як переконати серце у протилежному... То в жар, то в холод...щось мучить і їсть мене зсередини... щось, з чим не можу впоратись... щось...чи може ХТОСЬ...ВІН...  Закохані люди дурні, смішні і вразливі...не всі і не завжди, але я зараз саме така... Відкрите серце спонукає до каміння... В моєму його вже вдосталь... Я ненавиджу себе за цю любов. За цю залежність... не знаю як з нею боротись і чи боротись взагалі.. а як ні то якже жити далі... бо жити треба... А ВІН уже в моїй середині посів важливе місце. чи, може, просто багато місця... Коли не бачу його і не чую нічого про нього, то жити ніби легше... та я так довго не можу. рано чи пізно ВІН все ж з'являється знову і все починається спочатку... Сама себе мучу...

"Не вір мені. Не віддам свою душу, віддавши серце..." - щось схоже ВІН казав мені... не послухала... Ти на першому місці... промовляло йому моє серце словами пісні... І що тепер? Невідомо. Що буде далі також невідомо... і чи взагалі що-небудь буде...

Я знаю де його можна знайти: знаю де працює, де живе... знаю все і, в той же час, не знаю абсолютно нічого... Хочу його бачити, та ніколи не піду до нього. Хочу говорити з ним, та не подзвоню, не напишу... Хочу любити його, та ніколи не дам зрозуміти, що люблю... "Дивні люди ці земляни...(с)"... Я...Я заплуталась... Заплуталась у своїх думках, почуттях, у своєму житті... "Я не люблю Вас і люблю...(с)"   ...

А з іншого боку, десь у іншій реальності є ще один ВІН. Не такий знаменитий, не такий талановитий, але також ОСОБЛИВИЙ... Прийшов у моє життя якраз у період оцієї любові-муки. Прийшов і, здається, має намір тут лишитись. Тут - у моєму житті. Може й не любить, та дає зрозуміти, що я найкраща...своєю поведінкою доводить, що заслуговую на Любов...Саме Любов з великої букви... І...я заплуталась...

Чому ми любим не тих, хто любить нас? Чому самі ускладнюєм собі життя? Чому це так...

Я заблукала у тенетах своєї душі... Я хочу щастя!!! І якщо не ВІН, отой перший ВІН, моє щастя, то як же позбутись цієї залежності...? А якщо ВІН, то як витримати все це і дочекатись свого часу?........ Свого щастя.........

Сумні акорди чую в тишині.

Тобі, мабуть, життя мого замало...

А нащо ж ти надію дав мені?!

ненавиджу і проклинаю я ту мить!

Навіщо став у мене на дорозі?

Ілюзії вогонь у серці ще горить...

Йому не зрозуміти. І зігріти він уже не взмозі...

Доводиться сидіти в самоті.

Руками щастя марно хочу я зловити.

У день новий знов треба йти одній.

Гіркий фінал з гіркого зілля звитий...

На прохання vln20081

як блискавка, що крає небеса...

Так увійшла в життя моє - крізь сльози -

ця непристойна привтрасть і жага.

Бажання бути поруч,

    бажання володіти...

і не сховає вже нічна пітьма і морок

моє палке бажання жити...

Не просто існувать, а жити:

жити в твоїх обіймах, в твоїх снах...

тебе любити. Своє життя згубити

заради полум'я в твоїх очах!...

І байдуже, що думають навколо.

І байдуже, що знають небеса.

Залишився в минулому той холод -

тепер ти тільки мій, а я - твоя!

Усе завмерло у чеканні щастя.

Спинився світ, бажаючи кінця.

Чийсь тихий шепіт навкруги роздався -

з'єдналися навіки два життя!

Перше враження може бути оманливим... Глянеш на людину і бачиш того героя, роль якого вона зараз виконує. А якщо це ще й той герой, який тобі зараз так потрібен... то просто не хочеш/не можеш/не вмієш побачити інше... Нащо лізти в душу людині, з якою кілька хвилин тому познайомилась(-вся)... Бачиш  те, що тобі подають і або спиймаєш і захоплюєшся, або проходиш мимо... А люди потім ображаються, що ти не вмієш читати між рядками, що ти не зуміла(-в) побачити "красивого метелика", що ти... ти не вмієш бачити душу, а бачиш лише зовнішність...

А що, як ти не хочеш лізти в душу не знайомим/малознайомим! А може тобі в той момент якраз потрібна була гусениця, а не всякі там метелики! А що, як ти просто не вмієш бачити іншого, бо душа твоя і уява уже втомилися домальовувати крила всім "гусеницям"...

Нащо ви граєте роль того, ким не є насправді, а потім ображаєтесь?! Люди,. будьте собою - чи то гусеницями, чи то метеликами! Комусь ви потрібні саме такими!!!

P.S.: люблю метеликів... красиве у них життя, хоч і таке коротке!!!

Хоч знаєш, знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе, люблю без тями,
Як мучусь довгими ночами,
Знаєш, знаєш, знаєш, добре знаєш (с)