Распределяет небо наши роли
Мы - куклы, мы играем поневоле.
Сыграли мы - и сцена опустела,
Исчезло все - и радости, и боли.
Омар Хайям
"Роман мені дуже близький друг. Як брат"... - Іра сиділа на боковому сидінні в машині і захоплено розказувала про нього. Про те, що він завжди поруч. Що допомагає в біді і підтримує в радості. Про те, що він вміє і переживає з нею всі прикрощі... Вони живуть поруч. Схожі у своїй самотності. Телефонне кохання і реальний Роман з нею уже дуже давно. Тепер уже й не пригадає коли і як подружились. Чи схожий біль, чи то спільне щастя звело цих двох... Так легше переносити самотність. Іра закохана. Не в Романа. З коханим спілкується по телефону, а Роман розмальовує сірі будні... А він? Де його кохання не знає ніхто. Він завжди з Ірою. Він вислуховує її теревені. Він прислухається до її порад. Він просто живе поруч. Таке собі паралельне життя. Паралельні колії, які можуть ніколи так і не перетнутись... Все залежить від доброти дядька-стрілочника... Друг, брат, чи просто вдало підібрана "серветка"? Яскравий доказ дружби між чоловіком і жінкою чи... типовий любовний трикутник? ...