... або трагедія однієї дівчини...

"Елізо, чорт забирай, де мої пантофлі?!".... от вам і мораль... от вам і високі почуття, бажання, мрії.... Залишайся собою, де б не опинився і хто б тебе не оточував!!!! Не втрачай свого Я. Так, саме Я з великої букви! Бо лише того поважають, хто свої принципи відстоювати вміє... Бо лише той заслуговує на щастя, хто не відмовиться від мрії... Бо лише той заслуговує на любов, хто приймає її з усіма мінусами, негараздами і неідеальностями!!!!

То я про відому п'єсу Бернарда Шоу "Пігмаліон".... Вчора в театрі була... Волинський театр ім Шевченка.... Генрі Хіггінс - герой нашого часу... Еліза Дулітл - приклад справжньої любові... Містер Дулітл - ...коли випадок вирішує долю...

Варто подивитись... І текст, і гра... я в захваті... І надто вже ця історія мою власну нагадує... Захоплююсь нею ще із шкільної програми зарубіжної літератури... Тому напевно і напоролась на те, за що боролась....

Якщо матимете можливість - обовязково сходіть!!!!!! Рекомендую!!! Воно того варте!

П.С.: "ты навсегда в ответе за тех кого приручил..."

П.С.2: коли життя здається величезною помийною ямою, занурюючись в яку думаєш, коли вже нарешті то дно... здійснення маленьких мрій стає справжнім чудом і щастя ніби ближчим на крок....