Ми на роботі звіти до 5 числа подаєм, так шо я ще цілком встигаю ;-) Закрутилась у всіх цих передноворічних готуваннях і думках і не встигла розказати про свої минулорічні досягнення ще у 2009... А хочеться й самій зібрати все докупи і оцінити прожитих 365 днів... З Новим Роком!!
|
|
|
.. і не тільки :-)
Власне продовжу минулого року започатковану традицію і відправлю відкритки всім, хто дасть адрес :-) На разі в наявності є адреси Wanda ну і  kvito4kina
Здається все. І то ше тре перевірити... Так шо, якшо є бажаючі - пишіть адресу ;-) І буде вам снігопад :-)
Краще звісно в приват, оскільки коменти приховувати не вмію :-( Такий я недосвідчений юзер...
|
|
|
То ж була найдовша ніч... Можна було дрихнути найдовше в році, якби на роботу зранку не тре було йти :-) І якби сни снились приємні-приємні... Я недавно так проспала свій робочий ранок. Проснулась з початком робочого дня :-) Тепер будильник ставлю на стіл. і вже коли зранку встаю з ліжка і через всю кімнату доходжу з закритими очима до будильника, то получається така собі ранкова міні-гімнастика і вже наполовину просинаюсь :-) А далі на автоматі - включаю радіо-застеляю ліжко-ванна-дзеркало-шафа. Все настільки відпрацьовано... Аж страшно. Мабуть проспаний ранок то корисно для встряски заїжженого темпу життя :-)
|
|
|
Столиця зустріла нас дощем... Небо плакало, а за ким - не розказувало... Волосся намокло, промерзла і не виспалась. І єдине чого хотілось - тепленького душу і гарячої кави з молоком.
... Така собі маленька відпустка в столиці. Поводом стало відрядження коханого, а причиною - завал на роботі і наявність невикористаних днів відпустки у мене :-) Цього разу було багато підземель, ще один (нижній) поверх міста. Там люди живуть за своїми законами і найважливіший - випхати конкурента. Куди - неважливо. Лиш би з своєї території.
Ми гуляли мокрими вулицями без парасолі. Купляли дешеві речі в дорогих магазинах і просто розглядали заклопотаних перехожих... А маршруткою з Контрактової на Нивки їхали майже як з Франківська до мого райцентру...
Київський торт - найкращий сувенір із столиці :-)
А загалом подорожі до столиці уже за якоюсь неписаною традицією як правило алкогольні. Цього разу випивки знов було багато. І між тим на "культурну програму" часу вистачало :-)
Бонусом - фотка весняного Києва :-)
|
|
|
Помітила обернено пропорційну залежність між особистим життям і роботою.... От тільки все більш-менш стабілізувалось, так нє - мусіла вона вийти на роботу... Сім місяців - то ж зовсім мало шоб таке дитинча вдома лишати... Ех..
Хай мастять собі голову (с), а я в столицю :-) Відпустка - то є дуже добре!
|
|
|
...Є такий особливий вид болі, який не зникає з часом. Просто поступово увага переключається на іншу сферу, на поверхню вилазять маленькі клопоти і ТА біль засинає десь глибоко в твоїй середині. Буденність поїдає час і людина просто забуває про Неї. Десь приблизно як зламаний палець під час головної болі.... Потім поступово повертається нормальний/звичний раніше ритм життя і все менше часу залишається на спогади. Та все одно - життя вже поділилось на "до" і "після". Щось вже не так. Чогось завжди бракує. Спочатку себе страшенно шкода. Виникають мільйони запитань на зразок: "чому я?", "за що мені таке?", "чому інші можуть жити щасливо, а мені - постійно якісь випробування?" і так далі... І що менше в тебе справ, що більше часу на роздуми - то більше болить... ТА біль з твоєї середини поглинає ще й все твоє "ззовні"... А якшо збоку ще й жаліють тебе, то жалість до самого себе росте як на дріжжах... Але жаліють лише спочатку. Потім від тебе вимагають не менше, ніж від інших. І якшо ти прикриваєшся своїм "болісним становищем", то життя вже стає суцільною таблеткою отої болі.. Важливо в один момент просто зрозуміти, що треба далі жити. Що є люди, які потребують твоєї посмішки, яким важлива твоя увага, а не лише твій зациклений біль... Треба знайти в собі сили відсунути ЇЇ в якийсь забутий куточок. Подалі. Щоб маленькі турботи і радості зробили ЇЇ значення з маленької букви. Бо, зрештою, нічого не стоїть на місці... Виникнуть, звісно будуть, такі ключові моменти, коли раптом пробє, проникне крізь всі закриті стіни той біль. Почнуться спогади і знову забуття - моменти коли вилазить те, що розділило існування на дві нерівноцінні частини. Моменти слабкості. А далі - все по своїх місцях і житття продовжується. Головне не забути, що ти не один і завджи тебе жаліти не будуть - можуть просто викреслити зациклене і депресивне створіння з поля зору, з кола спілкування, а далі- з свого життя... Бо людям врешті набридне віддавати...
Болітиме завжди. Просто з часом - все менше спогадів ТОГО моменту. Приємніше згадувати приємні події...
Дай Боже сили все це пережити...
Таке буває, коли втрачаєш рідних. Свого часу мені знадобилось три місяці, щоб більш-менш вернутись до життя і думати не лише про себе "бідну-нещасну"
Хто зна, що буде далі......
|
|
|
Та мала б по логіці наступити біла смуга... Просто гіршевже нема куди...
|
|
|
Ты - капучино.
На тебе красивая вкусная пенка, за нее тебя и любят.
За нее тебя и покупают, за нее тебя и узнают.
Что под ней находятся знают немногие - то есть, конечно, кофе, но какой?..
В кафе это всегда большая загадка.
В людях - тоже.
sir_archet
Пройти тест
|
|
|
... повинен позитивно впливати на негативні емоції (с)!!!
Треба мені ще попрацювати над цим. І потренувати в собі холоднокровність. Щоб на напади відповідати не захистом, а тверезими нападами... Ех... треба над собою працювати.
Офтоп: Вся країна сходить з розуму і періодично похрюкує на громадян. Замість привітання ми тепер людей зустрічаєм питаннями типу: "Де ваша повязка?" А фраза "Бувайте здорові" Набула особливо важливого значення.... От в такий час, коли всі сконцентровані на часнику-горілці-салі, мою знайому вчора збила машина.... Струс мозгу і перелом гомілки. Крі неї у цій львівській аварії потерпіло ще троє: мужчина з переломом тазу, дівчина, що не приходить до свідомості і ще одна з синцями... Водій втік...
Ніколи не знаєш, людино, з якого боку прийде біда :-(
Будьмо здорові!
|
|
|
Я сьогодні вперше випробувала себе у по-справжньому жіночій справі - три розбиті кружки і злість як рукою зняло. І сльози кудись пропали. А потім ще вишкрябані горішки з чорного шоколаду і кілька кусочків того ж шоколаду... Трохи підтошнює, бо шоколад наніч то не так вже й здорово, але тепер я маю достатню дозу гормону щастя.
Музика на повний звук допомагає приглушити думки. Не чути їх. А процес безперебійного думання то гарантія сивого волосся, букету хвороб і вічної депресії.
Твердо вирішила, що наступного навчального року обовязково піду вчитись на журналістику. Я цього хочу. А поки що - збираю гроші.
А оце от та фраза яку мені хочеться донести до вух кожного мужчини:
"вони думають шо ми зациклені на цих обрядах!А нам треба тільки сам факт-знати що ми для них ті з якими вони хочуть прожити все життя!ті самі!І тому сама ця пропозиція-це МЕГА впажливо!" (с) alone Не ображайте своїх жінок. Їм потрібна ваша увага і любов. І якшо хочеш, щоб Вона довідалась щось про тебе, розкажи їй. Бо думки читати Вона точно не вміє.
|
|
|
І так того осіннього тепла було як кіт наплакав...
Звалився той сніг на голову і аж в душі стало зимно :-( Чи, може, то просто збіг обставин? "Все перемешалось в доме Облонских"(с) Все перемішалось в моїй голові. І навіть слова вже не складаються в речення...
Зима чи що?
|
|
|
... І навіть якщо вже в девятій вечора Угорська столиця засинає потроху, світла не меншає. Угорці вміють шанувати, те що мають. Ось таким я побачила Будапешт ввечері :-)
|
|
|
Відпустка закінчилась. І перший робочий день закінчився сьогодні з приходом пятої вечора.... Погріюсь трохи спогадами :-) В продовження розповді про мої перші Євроканікули розкажу трохи про те що бачила/чула/робила :-) Після Токаю був Будапешт. А точніше - готель, що приймав нас наніч наступні чотири ночі. А наступного ранку - подорож по Будапешту. Сказати, на нього "гарне місто" - нічого не сказати. Це місто заворожує. Може це просто моя любов до великих міст/руху/не знайомих людей говорить зараз... Виявляється, в Будапешті по всьому місту у понеділок вивозять сміття. До кожного підїзду підїжають і забирають все, що "намусорили" жителі за весь тиждень... Там можна без проблем прогулятись під стінами президентської резиденції, а якщо пощастить, то о 12.00 побачити скромну зміну караулу.
Угорська столиця лишилась в моїй памяті спокійним і врівноваженим містом попри свою насиченість і бурхливість.
|
|
|
Всіх Вір, Надь і Люб з іменинами!!!!! Хай вам буде радісно в житті, тепло в родині і легко на душі!!
І ви завжди будьте з нами :-)
|
|
|
Ця міні-подорож Європою народжувалась дуже довго. Багацько перелистаних сайтів, ціла купа роздрукованого паперу, підрахунки і прорахунки. І невідємним і обовязковим залишався він - мій ВІДЕНЬ... І коли вже відпустка була на носі, голова пішла обертом. Бо виявилось, що такі тури треба замовляти задовго наперед. Часу обмаль, бажань багато. Але надія не втрачалась і щастя посміхнулось. Ми їдем в Угорщину... Я абсолютно нічого не знаю про цю країну. Ну хіба, що столиця її, як і наша - поділена великою рікою... Але про все по порядку :-)
Отже, День 1. Наш автобус благополучно забрав нас із заправки на виїзді зі Стрия, оскільки до Львова їхати в таку рань не було великого бажання. Та й нащо, якщо Стрий набагато ближче. З автобуса вибігло балакуче дівча мого росту з темним кучерями, привітним обличчям і таким милим голоском... ЇЇ харизма так і притягувала. Мені не часто зустрічаються такі люди. А її львівська українська мова додавала особливого шарму. Львівянка, що тут скажеш :-) Познайомились. Знайшли свої місця в автобусі і... наша подорож офіційно розпочалась.
По дорозі дівчина із бейжиком "guid" активно розказує про Угорщину і час від часу перебиває себе фразами: "подивіться наліво", "Справа ми бачимо...". Позитивний початок. Дізнаюсь, що в Угорщині є 22 винні провінції. Що в Токаї (куди ми попадем саме сьогодні) роблять лише біле вино, що там є особливий спосіб виготовлення вина, якого нема ніде. Бо тільки в Токаї є особлива "благородна плісінь". Тому Токайські вина виробляють тільки в Токайській винній провінції і продати ліензію на виготовлення такого вина просто неможливо...
А далі був кордон. Українська зона, де не мож ні виодити з автобуса, ні фотографувати, ні посміхатись навіть... І угорська, де можна вийти покурити, в туалет за півєвро сходити і просто пожувати арахіс на вулиці.
І... Токай. Невеличке містечко, де роблять дуже смачне вино... Дегустація вин. Національна страва - гуляш (один із видів. В Токаї крім мяса і паприки туди додають ще тісто - майже макарони :-)). І захмілілі туристи скуповують ящиками токайські вина. Поїзка розпочалась позитивно... А далі Будапешт. Але про нього пізніше :-)
|
|
|
... А я ще у відпустці... Останні дні. останні теплі дні (с)
Поки збираюсь з думками, розкладаю по поличках емоції, потім спробую написати мемуари :-)
А поки що фото :-)
|
|
|
Фрази:
- "Сегодня хорошие идеи будут посещать не только вашу гениальную голову. Среди тех, которые иногда озвучивают окружающие, тоже иногда попадаются неплохие экземпляры. Учитывайте это." .... /гороскоп на сьогодні/
- " Якщо людина не змінюється з часом, а просто тупотить на місці, то це погано" ....
- "Не можеш нічого змінити на роботі - міняй в іншій сфері. Крім роботи є ще багато всього" ...
- "Мы бродячие артисты..." .... /пісенька/
Висновки:
Життя вимагає кардинальних змін. Хоч в якійсь його частині/сфері. Потрібні емоції, потрібні почуття, потрібне життя. Потрібен величезний кредит довіри, щоб не покинути все. Не факт, що десь є щось краще. І нема гарантії, що існуюче - найкраще. Почався тиждень. Закінчилось літо.
|
|
|
Тому що все в нормі - кава, цукор, молоко. І кава вийшла по-особливому смачна :-) на сьогодні тема кави розкрита. Ммм...
|
|
|
class="test_results"> Какой вкус кофе Вам подходит?Больше всего Вам подходит сладкий кофеТакая добрая и заботливая душа, как у Вас, всегда согреет и успокоит, как чашка горячего сладкого кофе. На вечеринках, на встречах книжного клуба или на пикнике, Вы всегда дружелюбны и доброжелательны, независимо от того, в гостях Вы или выполняете роль радушного хозяина. У Вас большое сердце и Вы не боитесь показывать свои чувства. Люди знают, что Ваша дружелюбная улыбка и веселый нрав могут внести оживление в любое событие. Звучит сладко? Много сахара - как раз Ваш стиль.
|
|
|
Хочу відраховувати дні до неї. Хочу планувати куди податись. Хочу про шось мріяти, шось вигадувати, чимсь жити... Анема... Бо ХТОСЬ не висловлює ніякої ініціативи, а тільки руйнує мої плани... Ех. Я втомилась. Я хочу хотіти жити!!!
|
|
|
Все починається в житті з малого - З зернинки хліб, з промінчика зоря. І Ленін сам свою важку дорогу Почав також із "Букваря" Був такий віршик на першій сторіночці "Букварика" /правда не за моєї памяті ще ;-)/... І портрет молодого Ульянова поруч ... А тепер увага питання - ХТО АВТОР цього творіння?????
|
|
|
... так називається газета, в якій була опублікована друга в моїй історії писаки стаття... Так, я досі не знаю як цю мрію зробити реальністю... :-( "Но песня совсем не о том". Ото недавно чухнули після роботи до Франківська. Були деякі справи і знайомий машиною - чому б ні. Я ще інколи жалію, що не залишилась в тому місті. Може, моїй спраглій до пригод душі, було б там більше простору. А може швидше розгубилась би... Хто зна. І тепер уже не відомо. Бо більше року живу-працюю у своєму рідному місті. А у Франик тепер - хіба в гості чи у справах. Приїхали ми коли вже робочий день практично у всіх закінчувався. Я вийшла з машини в цей шум і відчула себе там маленькою людинкою. Так, ніби галас і життя в тому місті вдарило мені по мізгах і голова почала крутитись. Таак, я таки привикла до своєї провінції. Із всіх напланованих справ я зробила лише дві. Банально - я розгубилась і відвикла від шуму. Але то не є добре. Бо тут, де кожен знає тебе і твою історію /в більшій мірі вигадану сусідами/, де кожен пятий на вулиці каже тобі "привіт" або "добрий день" мій маленький світ дуже хоче заблукати у якомусь великому місті... Оптика-ощадбанк-"десятка"-"метро"-і додому. А вдома ввечері, коли вже на вулиці було вже темно, прийшло якесь тихе душевне задоволення... Насичений вечір. Я люблю великі міста. І добре, коли життя не стоїть на місці.
|
|
|
... людьми - бо всі повиходили з відпусток і тепер наш відділ у повному складі. Аж відчувається нестача чистого/свіжого повітря. Навіть наше дуяло не помагає... Та ше й кінець місяця - всім шось треба... ... подіями - при чому всі ніби позитивні, а мені чомусь не радіється. (мо то я така заздрісна стала... хто зна). Певно таки заздрю... отакому вмінню людей робити сюрпризи і не пускати інших у свою середину... ... ... Всі довкола женяться/поженились... вагітніють чи вже народжують... А в мене черговий напад депресії. Старію, мабуть, бо під осінь прийшла вона до мене в гості. В мою улюблену пору року... І так мені вже набридли ці плітки. Вже не знаю чи тікати від них чи підігрувати... Сьогодні піду з роботи швидше - відправило начальство... Таки збуваються бажання ;-)
|
|
|
Десять років по зарплаті кожного місяця і він мій :-))
|
|
|
...моїй трудовій книжці Сьогодні уже рік і один день... За цей рік: - маю три записи в трудовій книжці. - власний робочий стіл і компутер. - маю вже трохи досвіду. - Знаю оргструктуру мого великого підприємства і людей, які тут працюють. - Знаю як відкривати двері в кабінети і в які кабінети я не хочу йти. - Встигла нажити собі ворогів. - Але друзів все ж нажила більше :-) /принаймні так хочеться думати/. - частенько змінювала робочі місця, а якось навіть за трьома працювала одночасно… отакий я геній :-) - заробила аж 28 днів відпустки (правда 4 з них я вже використала) .. Я ще іноді почуваюсь тим боягузливим створінням недавностудентом… Наразі мені тут цікаво /коли є робота, бо як нема – хоч на стіни лізь/, ще відчуваю – є чому навчитись саме тут… А ще: - маю чотири пари взуття, куплені за власні гроші, купу всякого барахла /шмоток/, два сезони бальних танців і цілий багаж фоток і вражень з різних подорожей….. А от до фотика я ще, на жаль, не доробилась… Вже цілий рік живу у свому рідному маленькому місті. Знаю де найсмачніше морозиво, де можна замовити добру піцу і випити доброї кави. І все ще хочу звідси вибратись. І все ще не знаю куди… І найголовніше – завдяки цій роботі зустріла своє кохання…. Та все одно не знаю жаліти мені чи радіти, що залишилась тут… "Якщо тобі дихають в спину, значить ти йдеш попереду!"(с)
|
|
|
|
|
|
Я серйозно вважаю, що наш світ може стати інакшим (ліпшим), якшо інакше говорити про те, що інакше думається"(с)Ю.Іздрик | |
|
Январь | | | | | | 1 | 2 | 3 | |
4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | |
11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | |
18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | |
25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |
|
|
| |
|
"Файна Газета", ..., апагаваріть, бабине літо, всенеординарнеісимпатичне, Життя, жовте листя, журналістика, журналюги ;), Ірена Карпа, кіно, красива осінь, люди, музика, осінь, прогулянки під зоряним небом, Прохасько, психологія(шукаю психоаналітика), світнавколо, Т.К., укр.мова, укр.музика, Україна, фотографи(хочу фотосесію), фотографія, фотошоп, хайвей, хайвей2009, хфілософія, ча-ча-ча, чужі нутрощі, Я | |
|
Обозреватель
ШоуОбоз
Гороскоп
АвтоОбоз
Карта Украины
КиноОбоз
ВидеоОбоз
СпортОбоз
Погода
Кияни
МузОбоз
ФайлОбоз
Мобильник
Путешествия
Висловились: 14
iamangel в друзья
