... Після смерті майже всі потрапляють до раю. Тільки от кожен має там стільки часу, скільки часу на Землі він був закоханий (с) І. Карпа

Хочу шоб на День Народження (мій) мені подарували багато червоних і білих надувних кульок (у надутому вигляді) і багато квітів .....

Нарешті я знайшла його!!!! Відчула цей ритм, вловила потрібний темп і вхопила свою дозу адреналіну.... Він такий... такий як мені треба. такий, як я люблю, такий, яким я живу... Ча-ча-ча - це танець мого тіла! Це ритм мого серця (120 ударів)! Це настрій мого життя! Все життя мріяла про танго, а виявилось, що моє - ЧА-ЧА-ЧА...  Варто було зробити кілька кроків і все - я в полоні цього танцю назавжди!

Это яркие, нахальные, страстные и чёткие движения в игривом и немного хулиганском настроении, создающие ощущение лёгкого флирта.(с) Таке воно - моє життя - вічний флірт, хуліганська пристрасть і трохи нахабства!!!

 Я відчула цей танець уже з першого кроку. Я закохалась в нього з першого звуку... Я просто зрозуміла, що це мій світ!!! 

  Если румба - соблазнение и переживание, то ча-ча-ча - это уже сами оргии.(с) Танець ча-ча-ча радше схожий на ексцентричного підлітка, неслухняного й вередливого. (с) А ще про нього кажуть - «танец кокеток».  :-)

Согревает огонь, обжигает земля

Этой ночью с тобой мы танцуем "ча-ча-ча" (с)

 А ще він має кубинське походження...

Открыть больше изображений

... Пані я віддам вам тіло, ви його візьмете сміло, сміло. Перед тим сказати мушу - не чіпайте мою душу!!! (с) Мері

А я візьму все! Мені потрібне і тіло, і душа, і все що можна додати в цей пакунок... Все що поміститься у величезну бандероль мого майбутнього... Я візьму все без залишків, без решти... таке собі безвідходне споживання ТЕБЕ...  Пов*яжу величезний бант на пакунок свого щастя і залишу його у вічності мого особистого існування... мого існування з тобою...  Я  проковтну ТЕБЕ всього, ретельно пережовуючи і насолоджуючись кожною краплинкою твоєї мрії, кожною іскрою твого бажання, кожним порогом твого життя!.. Кожним подихом тіла і кожним зітханням душі... Тобою... Бо я кохаю ТЕБЕ! Бо ТИ потрібен мені весь! ТИ потрібен мені зараз! ТИ потрібен мені назавжди!

Если ты мне скажешь, я вернусь отнажды дождиком нежданным, желтою листвой. Если ты мне скажеш хоть полслова даже, я вернусь ... в самый празник твой (с) Любе...

...

Открыть больше изображений

Жіноча сумочка - це своєрідне позиціювання індивідуальності неутилітарними аксесуарами ... (с) із фільму "Диявол носить Прада"

"Держите глаз на часах, а ногу - на тормозе." (с) із мого гороскопу

Те, що ми робимо, змінює нас більше, ніж те, що роблять з нами (с) непамятаюзвідки

...тіки дує трохи з того вікна... і мерзне ніс... і руки...

Ну от... три тижні мого одиноко-самостійного життя закінчились... якось так швидко... я тільки в смак "домашньої" свободи увійшла.  Зато тепер може хоч істи нормально буду, а то лінь+відсутність часу спонукають до невимушеної дієти. Правда, пять років життя в гуртожитку - то таки "школа виживання" - вчора брату за 15 хвилин вечерю приготувала (вирішив з Дрогобича до мене на вечерю в Долину заїхати :-)) Поїв, і додому ... Давненько вже ми вечори за чаєм не проводили... час тікає кудись і розводить людей... чи, може, то ми самі піддаємось змінам? ...

Третій день підряд зустрічаю Павла на коридорі з системником під рукою. Складається враження як гляну, шо той системник як моя сумочка. Хоча - вага моєї сумки то річ відносна :-) Так він якось легенько ті системники носить...

В житті період Володимирів і Оксан почався. Так уже їх багато довкола розвелось...

"...день як день - липень-листопад-квітень за вікном. кожен з нас її мішень. ніч як ніч - в темряві вогонь світить.... Сіре місто - вранці тісто, ввечері погони. Поїзд дальше не їде - звільніть, будь ласка, вагони..." (с)

ти живеш в свому світі...
там файно.
тепло.
і пахне кавою.
і мріями.
і чимось хорошим... (с)

Автор той, що і отут :-)

Такий собі котячий пост....

Бімочка, я ж обіцяла - будуть ще заголовки тіки для тебе :-) .... Сподіваюсь - тобі сподобається :-)

Коти взяті тут

Открыть больше изображений

...з аськи

A**l (18:33:19 17/09/2008)
йой дівко! знаєш в чому твоя біда? в прямолінійності і докулупуванні до дрібничок! вот! хлопи того не люблять! вони з тими з ким їм легко! а чим більше їх напрягати-тим більше вони починають напрягати свої мізки-тим гірше,бо коли вони думають -то ніяки лямури їм не в голові! то однофункційні машини: або думають,або лямурять.

  A**l (18:34:24 17/09/2008)
то лікарське заключення!

  Автор просила посилатись на неї отак - просто і скромно: супергеніальнавсечудовОлесяпрекрасна

 

Жахливий дизайн!!!!! Весь вечір промучилась - толку ніякого!!!! На ниньки - досить. Іду спати. Завтра продовжу пошук хороших картинок! Приємних мені снів!

Таке собі післяслово: ше трошки попрацювала і ... дизайн вийшов тепленький :-) мені подобається...майже. serbun, з мене ящик пива, якшо намалюєш мені цікаву осінню шапку (блогову шапку ;-)) ...

можна акварельками :-)

"Невозможно - это всего лишь громкое слово, за которым прячутся маленькие люди. ИМ проще жить в привычном мире, чем найти в себе силы его изменить. Невозможно - это не факт. Это только мнение. Невозможно - не приговор. Это вызов. Невозможно - это шанс проверить себя. Невозможно - это не навсегда. Невозможное возможно" (с)

... Сама собі дивуюсь як мені вдається знаходити отакенну купу фактів і складати їх в логічний ланцюжок... Потім дивовижно заповнюються білі плями історії - все стає по своїх місцях... І чого логіка працює лише в супроводі з холоним і сухим розумом (було б краще якби слово "розум" можна було замінити на "вино" :-))

Дописую: четверта кружка чаю за вечір - в хаті таки холодно і є шанс захворіти :-( Знов збільшилась періодичність появи перед очима збігів годинника (останнім був 21:21) .... мабуть скоро зустріну той "Ввід" ....

Открыть больше изображений

Вдома поламався котел... На роботі відсутність тепла в батареях сприяє незніманню верхнього одягу... Мерзнуть кінцівки, потроху холод перебирається за спину, під одяг... Хочеться звернутись калачиком і захропіти як ведмежатко... Мені хронічно не вистачає тепла... Я не хочу зими. Вона була б не такою неприємною, якби за цим холодом можна було спостерігати з теплої кімнати мого маленького світу... Люди, позичте трохи градусів, трохи тепла, трохи плюсової температури... Поверну. Як тільки зігріюсь. Я ще не хочу зими!!! Хто викрав сонечко????

Сьогодні мав бути другий урок танців - пропустила... 

І я абсолютно не боюсь цієї фрази!!! Я люблю своє життя і я радію з того, що маю! Я щаслива, що маю роботу. Що моя робота мені не лише матеріальне, а й моральне задоволення приносить! Я щаслива, що маю де жити! Я щаслива, що маю друзів, що маю сім'ю. Я щаслива, що зуміла організувати цю нашу зустріч. Зустріч однокласників через п'ять років... Маленька дівоча компанія, яка пять років назад залишила свої побажання, мрії і сподівання у пляшці з-під шампанського на підвіконнику моєї кімнати... Зустрілись. І пляшку розбили і мрії, виявляється, збуваються.... Не думала я тоді, що за 5 років отак все поміняється...

П.С. - "Цікаво як воно - бути щасливою людиною?"((с) мій власний) - Прекрасно!!!!!!

Іноді так буває - якшо бачиш людину кожного дня, то й поговорити є про що. Теми для безкінечної балаканини беруться нізвідки. То ніби густий шматок повітря, яким хочеться дихати, але надихатись не можеш. Людей зводить Доля, Випадок, Обставини чи просто інші люди. Можна зустрічати людину кожного дня, а то й по кілька разів на день, і не говорити з нею. Просто випадковий погляд... або не випадковий.... Чим довша часова відстань між людьми - менше кілограмів інформації, якими можна поділитись. Як в старому бородатому анекдоті про бабок, що вісім років в тюрьмі сиділи, а коли вийшли - не могли наговоритись ніяк... Людей змінює спосіб життя - треба пристосовуватись, щоб вижити. Є люди, які під себе підлаштовують світ... Плин часу відчувається у наслідках...  І щоб не зявилось дурноватого і навязливогоо стану - ніби життя проходить поруч, треба ловити свої моменти. Вхопитись міцно і нізащо не відпускати - бо воно твоє!

П.С. - Порівнюючи себе з іншими, можеш зневіритися, або зазнатися, бо завжди знайдуться кращі або гірші від тебе. Радій своїм успіхам, від поразок не падай у відчай, бо все так не буде. (с)

П.С.2 - ми не бачились більше року, а відчуття - ніби вчора говорили... Вона приїхала з Америки. З чоловіком. Вона не змінилась абсолютно.

П.С.3 - Колбаситься - это кушать колбаску(c)  :-)

Открыть больше изображений

1. Мій стоматолог - найкращий у світі!

2. Слухаю радіо, а враження - ніби музику з вінампа.

3. Я умудрилась потратити зарплату ще до того як її отримала.

Открыть больше изображений

Отаке от прочитала у своєму гороскопі:

"Сегодня лутше действовать сообща. Одному столько не выпить" .......

Открыть больше изображений

Люди, будьте обережні з велосипедами!!!!!!!!!!!!!

Открыть больше изображений

Нарешті вирвалась із цієї інформаційної блокади!!!! Спасибі Павлу, шо таки знайшов спільну мову з моїм інетом і домовився про моє перебування у віртуальному просторі.... Я повертаюсь. Відкрила список мрій. Потрохи здійснюю, але список від того меншим не стає - шось дуже багато я стала хотіти останнім часом... Настрій вроді покращується - таблетки іноді корисно пити (я про ті, шо головний біль відправляють у невідомому для мене напрямку :)) Якось так непомітно пролетіли вихідні. Але, здається, позитивно. Сьодні подружка з Америки приїжає. Рік не було її тут. З чоловіком приїхати має - продуктивно зїздила :-) А ще наближається професійне моє свято і весілля ше однієї подружки (роззаміжнились дівчата...). Файєрфокс - класна штука. Я оцінила. (Дякуючи тому ж Павлу ;-)). Почуваюсь щасливою людиною!!!

П.С. - Бімочка, цей заголовок спеціально для тебе!!!!! Будуть ше, обіцяю :-)

Люблю самотність… Люблю приходити додому після важкого робочого дня і вмикати радіо на улюбленій хвилі, ніяких серіалів, ніяких допитів, ніяких лишніх слів… Три кімнати у моєму повному розпорядженні і підпорядкуванні – я сама вдома, ще два тижні буду… Правда тепер і готувати треба собі самій… і з будильником якось домовитись, шоб таки будив зранку. Сьогодні у мене був дебют – вперше варила червоний борщ….  Сусідці сподобався. Хто ще не вечеряв – заходьте ;-) Вчусь виживати :-) Насолоджуюсь простором і свободою. «Я люблю тебя, жизнь»(с)

П.С. - заголовок тільки для мене :-)

Колись в дитинстві мама навчила мене не брехати. Навіть якщо я пробувала недоговорювати, за день-два вона мені правдиве продовження історії розказувала... Чи то моя мама сищиком десь підпрацьовувала, чи просто таке відчуття власної дитини мала... Але казати правду вона мене навчила! Не вмію брехати (пориви фантазії, повітряні замки і життя у вимріяному світі не враховуються :)) і не люблю, коли мене обманюють. Краще вже гірке - хоч знатиму на що сподіватись. А стіни мають вуха, повітря вміє передавати думки, а в крайньому - знайдуться "добрі люди".... А дар сищика, виявляється, спадковий... Від долі не втечеш. І як би не хотілось зробити по-своєму, ЇЇ Величність ДОЛЯ виведе на їй потрібний шлях. І станеться так, як було тобі напророчено... Від судженого не сховаєшся навіть під кілометрами пухових ковдр!!!

П.С. - Таки не всім буквам "і" потрібні їхні крапки... Декому живеться добре і без розкладених у правильному порядку на поличках подій... Я не люблю виясняти стосунки, і не вмію, і не буду... Сподіваюсь мені приснився віщий сон...

Влітку в повітрі дуже багато пуху літає... Красивого "квіткового" (бо має вигляд квіточки) пуху. точно не знаю як воно називається і хто його на волю випускає. В дитинстві ми його "щастячком" називали. Головною задачею завжди було - зловити його і загадати бажання (чого тільки не понавигадують діти, шоб лишній раз бажання загадати)... Через хвилин 15-20 то бажання звісно забувалось. Тому прослідкувати статистику здійснення таких "миттєвих" бажань важко... Вчора мені перелітало дорогу таке "щастячко". Зявилось нізвідки. І поки свідомість формулювала думку руки його зловили. Тримаю то "щастячко", а шо робити з ним не знаю. І бажання ніякі в голову не приходять... Отак іду з тим щастям в долоні і нічого придумати путнього не можу... Хвилин через пять я зрозуміла, що з того пуху нічого не лишилось. Я його просто роздавила - так міцно вчепилась за щастя, а що робити з ним вирішити не встигла....

Дивно, але отакі банальні ситуації дуже чітко відображають життя...

Як же я люблю мріяти. Іноді моє мрійливе життя поглинає мою реальність і я вже не відчуваю межі. Плутаю людей реальних із тими, що вигадала собі моя бурхливо-ідеалістична фантазія. Іноді живу подіями замріяної давності і не відчуваю під ногами земного життя. Признаюсь - мрії мене поглинають і я зовсім не пручаюсь. Мені подобається таке моє життя. Вигадую собі історію, а через якийсь невеличкий відрізок часу спостерігаю за втіленням цієї мрії. Колись давно, в дитинстві, (хоча цей період я ще не зовсім покинула. І цим пишаюсь) я в новорічну ніч загадувала - "щоб всі мої мрії збувались".... Люди, новорічні бажання збуваються!!!!!!!! Тому будьте обережні! Коли збувається мрія, це не може не тішити. Але радує не стільки результа, скільки процес... процес підняття на вершину... Процес долання сходинок успіху... Процес - от що справді важливе у будь якій справі!!!!! Процес життя, а не результат. Першим можна насолоджуватись вічність. Останнім - кілька секунд...

П.С. - 24го ймовірно буду в Києві. Прочитала щойно про "країну мрій".... та все ж, мабуть, таки поїду до столиці. Якщо є бажаючі побачити мою скромну персону - кажіть, нестидайтесь ;)

П.П.С. - одну галочку у списку мрій уже можна поставити - купила нарешті риже крісло!!!!! (з першої ЗП)... Список все ще відкритий...

 Ше один П.С. - завтра намічається перша корпоративна пянка (для мене в цьому колективі). Ранкова кава з коньяком не рахується! :)

І хто придумав обізвати понеділок важким днем? Ніщо не зрівняється з пятницеу у вазі.... Кінець тижня, завтра вихідні, та ше й робота якась,блін! В кабінеті у нас сауна - двері в коридор і вікна весь день відкриті, а відчуття ніби "в душогубці"...